«Небезпечний експеримент»

Небезпечний експеримент

Три дні під вікнами ревли асфальтові котки. Народжувалась нова вулиця. Рівненька, чепурненька, обсаджена тендітними липами, обставлена модерними ліхтарями. У середу, пізно ввечері, роботу було закінчено. Шарудів теплий дощ. Я визирнув з балкона. Новонародженою вулицею по свіжому, лискучому асфальту кудись прямувала дівчина. Може, з побачення поверталася. Або з театру. Чи вирішила похвалитися перед усім світом новенькою парасолькою.

А вранці я прокинувся від гуркоту. Невже вчорашній вечір, дощ, дівчина під червоною парасолькою мені наснилися? Глянув у вікно: кремезні хлопці-молодці пневматичними молотками довбали свіжий асфальт. Щось, виходить, забули прокласти. Тепер виправляють.

Надвечір посеред вулиці викопали траншею і поклали труби. В п’ятницю їх засипали землею. Знову з’явилися асфальтові котки, відпрасували вулицю і поїхали. Дощу вже, правда, не було, але поливальна машина впоралась з його обов’язками.

І знову вечір, знову по чорному новенькому асфальту йшла дівчина. Може, з побачення поверталася. Або з театру. Цього разу парасольки вже не було, але й без неї дівчина виглядала казковою феєю.

У суботу вулицю перекопали не вздовж, а впоперек. До вечора з прокладанням траншеї впорались. Я стояв на балконі і чекав на свою чарівну принцесу. Вона знову пропливла нашою чепурною вулицею, і серце моє солодко закалатало.

Коли почали копати на вулиці в понеділок, я вже трохи захвилювався. Щось незвичайне було в цьому нескінченному процесі. Таку настирність важко було пояснити упущеннями та окремими недоліками. Це вже чортзна-що робиться! За такі речі з декого можна й спитати з усією суворістю. Що, як моя королівна змінить через те свій вечірній маршрут?!

Та вона з’явилася знову. Пройшла по свіжому чорному асфальту попід молодими тендітними липами.

У вівторок траншею повели прямо на тому місці, де росли молоді деревця. Їх, правда, перед тим викопали і кудись повезли. Надвечір замість липок нашу вулицю вже прикрашали кучеряві і теж молоді каштани. Це мене доконало остаточно. Навіть на звичну зустріч з прекрасною незнайомкою вийшов без особливого ентузіазму. Може, й справді дівчина з побачення повертається, а я стовбичу на балконі й тішу тебе нездійсненними мріями.