«Загадковий вогник»

Загадковий вогник

Повернувся Данило Омелянчик із туристської мандрівки. Зарубіжної. Кудись у східні країни його носило. А може, у південно-східні. Для нашої історії ця обставина особливого значення не має.

Отже, приїхав Данило й роздає співробітникам своїм східні чи південно-східні зарубіжні сувеніри. Доходить черга й до мене. Виймає Омелянчик з кишені якусь скляну трубочку й каже:

– А це я прихопив спеціально для нашого молодого, ще не одруженого колеги Аскольда Цуркаленка. Найнеобхідніша, я вам скажу, в парубоцькому побуті річ.

Після такої заяви всі починають ласолюбно усміхатися й просять Данила пояснити, що воно за річ і як нею користуються.

Данило ту нездорову цікавість удовольнити не поспішає, довкола скляної дрібнички наганяє туману. Мені вже стало здаватися, що він людям голову морочить, а передусім мені. Хоче замість нормального сувеніра підсунути якийсь непотріб.

– Це, – каже Омелянчик, – індикатор почуттів, виготовлений за давно загубленими рецептами східної медицини і астрології. Тримає людина в кишені той індикатор, ходить собі на роботу, в гості, в кіно, на танці. І от де-небудь (навіть у громадському транспорті) зустрічає власник індикатора жіночку, і жіночка та впадає йому в око. Починає хлопець усілякі там плани на майбутнє складати, про щасливе родинне життя мріяти, про діточок, які успадкують його здібності й чесноти. Що в подібних випадках треба робити? Я вас питаю?

Тут усі давно одружені співробітники нашої контори в один голос відповіли, що в подібних нещасних випадках слід тікати світ за очі від жінки, яка такі думки й почуття викликає.

– А якщо це любов? – врізав по їхньому скептицизму Данило.

– А звідки відомо, що це любов? – не здаються одружені. – Ми саме на цьому й постраждали. Думалося – любов, а воно зовсім навпаки.

– О! – зрадів Омелянчик. – Про це ж і йдеться. Для того й винайшли прадавні мудрагелі свій індикатор. Коли справжня любов приходить до чоловіка, індикатор починає світитися. Що більша любов, то яскравіше світло. Все просто й зрозуміло. Ніяких сумнівів і вагань.

– А чого ж ти, Даниле, не залишив собі ту дорогоцінну річ? – пробує ущипнути його колега, поставити під сумнів вартість того індикатора.