«Дев’ять життів Крістофера Чанта»

Всюдинки сильно відрізнялися від Лондона. Там було або тепліше, або холодніше, там були чудні дерева й чудернацькі будинки. В одних жили люди звичайні з вигляду, в інших мешкали такі, що мали шкіру червонясту чи голубувату й незвичні очі, але вони завжди були добрі до Крістофера. Щоразу, як він приходив у свої сни, починалися пригоди. У тих бурхливих пригодах люди допомагали йому тікати крізь льохи й дивні будівлі, а він допомагав їм полювати на небезпечних тварин або перемагати у війнах. У спокійних — знаходив нову й смачну їжу, а люди дарували йому іграшки. Більшість із тих іграшок він втратив, продираючись додому крізь скелі; спромігся принести лише сяюче намисто з черепашок, яке дали йому нетямущі панночки, бо повісив його на шию. 

Крістофер приходив у Всюдинку, де мешкали нетямущі панночки, кілька разів. Там було синє море й білий пісок, в якому так зручно копирсатися і будувати замки. А ще там були звичайні люди, але їх Крістофер бачив лише здалеку. Нетямущі панночки наближалися і обсідали скелі над морем, щоб хихотіти з Крістофера, поки він будував піщані замки. 

— О, клістоферр, — туркотали вони дитинними голосками. — Скажи, чому ти клістоферр? 

І заходилися верескливим сміхом. 

Це були єдині панночки, яких він бачив без одягу. Їхня шкіра була зеленавою, як і волосся. Крістофер чудувався, що нижче пояса в них були великі сріблясті хвости, які звивалися і скидалися, майже як рибини, а хвостові плавці вихлюпували на нього потужні водяні струмені. Йому ніяк не вдавалося їх переконати, що він зовсім не дивна тваринка, що зветься «клістоферр». 

Щоразу, як він бував у цій Всюдинці, няня скаржилася на пісок у його ліжку. Крістофер швидко збагнув, що вона скаржиться голосніше, коли його піжама буває забрьоханою, вогкою й подертою після мандрівки через Проміжок. Тож він узяв запасний одяг із собою і залишав на скелястій стежці, щоб перевдягтися. Крістофер мусив оновлювати одяг щороку чи коли виростав з останнього подертого і брудного, але няні змінювали одна одну так часто, що жодна цього не завважила. Так само, як жодна не завважила дивних іграшок, які він за ці роки поприносив додому. Серед них був механічний дракон, морський коник, що насправді був флейтою, й намисто від нетямущих панночок, яке, якщо придивитися пильніше, виявилося низкою крихітних перлинок-черепів.