— Але причина є! — сказала Богиня. Її обличчя дуже почервоніло, на очах виступили сльози. — Я мушу визнати свою помилку, як роблять усі в книжках. Я не заслуговую на те, щоб піти в школу! Я дуже зловмисна. Щоб Ашет сюди не дісталася, я не її використала як своє друге життя. Я використала одне із Крістоферових. Я не посміла використати Ашет, щоб вона не зупинила мене, тож натомість узяла одне із Крістоферових життів, коли він застряг у стіні, й використала його, — сльози потекли її обличчям.
— І де воно? — запитав Крістофер, вражений до нестями.
— Залишилося в стіні, — шморгнула носом Богиня. — Я заштовхала його просто всередину, тож його ніхто не знайде, але відтоді я почуваюся погано. Я намагалася допомогти і спокутувати це, але я зробила небагато і гадаю, що маю бути покарана.
— У цьому немає жодної потреби, — сказав Ґабріель. — Тепер ми знаємо, де Крістоферове життя, тож ми можемо послати Мордекая Робертса забрати його. Припиніть плакати, юна панно. Ви маєте піти до школи, бо якщо не підете, вийде, що я зловживаю вашою скринею з діамантами. Вважайте, що це покарання. Ви можете приїздити й жити в Замку з рештою юних чародіїв на канікулах.
Блаженна усмішка Богині повернулася, і сльози порснули від очей до вух і волосся.
— Бити байдики, — виправила вона Ґабріеля. — У книжках це завжди звуть «бити байдики».
І це насправді все, окрім листа, який прибув до Крістофера невдовзі після Нового року.
«Крістофере, серденько,
Чому ж ти не сказав мені, що твій любий Татко оселився тут, у Японії? Це така витончена країна, щойно прилаштуєшся до звичаїв, і ми з Татком дуже щасливі тут. Гороскопи твого Татка удостоїлися честі зацікавити деяких людей, що мають вплив на імператора. Ми вже входимо до найвищих кіл і скоро сподіваємося здійнятися ще вище.
Твій любий Татко обіймає тебе й переказує найкращі побажання як майбутньому Крестомансі. Я теж тебе обіймаю.
Комментарии к книге «Дев’ять життів Крістофера Чанта», Диана Уинн Джонс
Всего 0 комментариев