«На волю!»

Рябохвоста — колись вродлива плямиста кицька з рябою шубкою.　

Тіньовий Клан

Зорелом — довгошерстий темно-бурий кіт.　

Чорноногий — великий білий кіт із чорними як смола лапами.　

Носошморг — маленький сіро-білий кіт.　

Короткохвіст — бурий кіт.　Учитель Буролапа.　

Валун — сріблястий котяра.　Учитель Мокролапа.　

Кігтеморд — пошарпаний у битвах бурий кіт. Учитель Дрібнолапа.　

Ночешкур — чорний кіт.　

Хмаросвітка — маленька кицька.　

Ясноцвітка — чорно-біла кицька.

Старійшини

Попелюх — худий сірий кіт.　　

Вітряний Клан

Високозорий — чорно-білий кіт із дуже довгим хвостом.　

Річковий Клан

Кривозір — великий світлий кіт зі скривленою щелепою.　

Дубосерд — червоно-бурий кіт.　

Коти поза Кланами

Жовтоікла — стара темно-сіра кицька із широкою, приплюснутою мордою.

Ляпко — пухнасте, товариське чорно-біле кошеня, яке живе у будинку на краю лісу.

Ячмінь — чорно-білий кіт, який мешкає на фермі неподалік від лісу.

Сяйво місячного серпика відбивалося на гладких гранітових брилах, надаючи їм срібного відблиску. Тишу порушували лише дзюркіт води у стрімкій чорній річці й шелест дерев у лісі.

Тіні хиталися, і по скелях звідусюди підкрадалися гнучкі темні постаті. Голі пазурі поблискували у місячному сяйві. Насторожені очі спалахували бурштином. І тоді, ніби за мовчазним сигналом, створіння підскочили одні до одних, і за мить скелі кишіли котами, які борюкалися і верещали.

Посеред цієї хутряно-пазурної галабурди великий смугастий кіт пришпилив до землі бурого супротивника і тріумфально підняв голову.

— Дубосерде! — прошипів смугастий. — Як ти смієш полювати на нашій території? Сонячні Скелі належать Громовому Кланові!

— Відсьогодні, Тигрокігтю, вони стануть ще одним ловищем Річкового Клану! — різко відповів бурий кіт.

З берега долинув попереджувальний клич, пронизливий і тривожний:

— Стережіться! До Річкового Клану наближається підмога!