«На волю!»

Тигрокіготь обернувся і побачив лискучі мокрі тіла, що висковзали з води під скелями. Промоклі воїни Річкового Клану тихо і швидко піднялися берегом і кинулися в бій, навіть не зупинившись, аби обтруситися від води.

Смугастий кіт люто глянув на Дубосерда:

— Може, ви і плаваєте, як видри, але тобі та твоїм воякам не місце в цих лісах!

Він вищирився, показуючи зуби, поки кіт борюкався під ним.

Відчайдушний крик кішки з Громового Клану пролунав над полем битви. М’язистий кіт з Річкового Клану вклав брунатну войовницю прямо на живіт. Він припав до її шиї своїми щелепами, з яких досі стікала річкова вода.

Тигрокіготь почув крик і відпустив Дубосерда. Одним могутнім стрибком він збив ворожого воїна з кішки.

— Швидше, Мишошубко, тікай! — наказав він і обернувся до кота, який їй загрожував. Мишошубка зіп’ялася на лапи, здригнувшись від болю, який розходився із глибокого порізу на її плечі, і побігла геть.

Позаду неї кіт з Річкового Клану розпанахав ніс Тигрокігтеві, і той зашипів від люті. Кров на мить засліпила його, але він не звернув на це уваги і кинувся до ворога, впиваючись зубами в його задню лапу. Кіт з Річкового Клану заверещав і вирвався на волю.

— Тигрокігтю! — закричав воїн із лисячо-рудим хвостом. — Це все марно! Воїнів з Річкового Клану надто багато!

— Ні, Рудохвосте. Громовий Клан ніколи не зазнає поразки! — вигукнув Тигрокіготь, перестрибнувши на бік Рудохвоста. — Це наша територія!

Кров стікала по його широкій чорній морді, і він нетерпляче потряс головою, розбризкуючи багряні краплини по камінню.

— Громовий Клан не забуде твоєї відваги, Тигрокігтю, але ми не можемо дозволити собі втрачати воїнів, — наполягав Рудохвіст. — Синьозірка ніколи б не змусила свою армію битися проти стількох ворогів. Ми ще матимемо нагоду помститися за цю поразку.

Він спокійно зустрів бурштиновий погляд Тигрокігтя, подався назад і застрибнув на брилу біля лісу.

— Відступаймо, Громовий Клане! Відступаймо! — кричав він. Раптом його воїни ухилилися й визволилися від своїх супротивників. Вертячись і звиваючись, вони позадкували до Рудохвоста. На мить коти з Річкового Клану спинилися, збиті з пантелику. Невже вони так легко виграли цю битву? Дубосерд видав тріумфальний клич. Як тільки його почули воїни Річкового Клану, вони підвищили голос і приєдналися до переможного завивання свого воєводи.