—к≥льки раз≥в ≥ за ¤ких т≥льки погод ¤ не њхав ц≥Їю дорогою, ¤ку ¤ знав, ¤к старого букварц¤, ≥ ¤ка завжди викликала у мене почутт¤ подиву своЇю надм≥рн≥стю поЇднанн¤ вогню, металю й кольор≥в ≥ в ¤кому людськ≥ ≥стоти розчин¤лис¤, н≥би с≥ль у кип'¤чому к≥тл≥. ≤ хот≥лос¤ знати, ¤к≥ саме причини викликали цю симфон≥ю руху, чому б≥жать м≥льйони твердих гумових кол≥с по твердому бетон≥, ким ≥ дл¤ чого пущен≥ вони б≥гти по ц≥й упокорен≥й поверхн≥, п≥д ¤кою загрозливо тањтьс¤ бездонна маса вогненного розчину зал≥за й базальту. ¬ражаЇ сила тверд≥, на ¤к≥й невтомно здвигаютьс¤ велетенськ≥ споруди буд≥вничого гону маленькоњ людини з њњ незломною волею, вложеною у цил≥ндри череп≥в ≥ цил≥ндри мотор≥в.
÷¤ дорога прост¤глась стр≥мко вперед, вона пройде попри зал≥зн≥ гути √ам≥льтону, кр≥зь висотн≥ мости затоки озера ќнтар≥о, здовж глибокого корита Ќ≥¤іари, перес≥че границю, вирветьс¤ на простори —тейт≥в јмерики ≥ там дал≥, поб≥л¤ √удзону, з розгону вр≥жетьс¤ в зал≥зо-гран≥тне т≥ло Ќю …орку.
ѓхати нею, значило бути частиною цього ун≥версу, ¤кий з точн≥стю компютора виконував вимоги моЇњ вол≥. Ќа цей раз ¤ в≥в свого потужного "ћеркур≥¤" з≥ спок≥йною певн≥стю, в ритм≥ ц≥лости, моњ руки звично тримали кер≥вницю, моњ оч≥ зосереджено скерован≥ впе ред... ћинались перехрест¤, в≥¤дукти, написи, зб≥гались ≥ розб≥гались л≥н≥њ дороги, швидком≥р показував ш≥стдес¤т, метромет множив цифри, прожектори заливали с¤йвом мокрий асфальт. «а мною, цим же темпом, рухались машини моњх друз≥в ≥ машини взагал≥.
Ќас њхало поруч троЇ Ч Ћена м≥ж мною ≥ атрею. оли вињхали на автошл¤х ™лисавети, ¤ включив рад≥о-апарат. Ќатрапили на концерт Ч перший номер бемоль Ч м≥нору „айковського, ми сид≥ли р≥вно, мовчазно, на нас балев≥ од¤ги, ми дивилис¤ у прост≥р.
«а двадц¤ть хвилин часу, ми зменшили швидк≥сть, зробили круг, залишили авто-шл¤х ≥ повернули на л≥н≥ю дев'¤ть. ≥лька хвилин п≥зн≥ше, ми спок≥йно в'њжджали у нашу р≥вну, довгу, висаджену високими соснами, алею ћат≥¤са. ўе мить ≥ швидком≥р нагло спадаЇ, метромет застигаЇ на п≥в зворот≥, прожектор р≥зко м≥ н¤Ї напр¤м ≥ на секунду в його гострому с¤йв≥ виринають з темноти, через галузз¤ безлистих ¤блунь, знайом≥ зариси, вугли й л≥н≥њ мого дому.
“оронто, 1963-66
--- ≤Ќ≈÷№ ---
” *.txt форматував ¬≥тал≥й —топчанський
‘айл вз¤то з е-б≥бл≥отеки www.chtyvo.org.ua
Комментарии к книге «На твердій землі», Улас Олексійович Самчук
Всего 0 комментариев