«На твердій землі»

ћ≥ж ≥ншим, той —езан, зовс≥м випало з голови... ƒо цього часу не переконаний чи це не звичайна ф≥кц≥¤, пригадую розмову з  атрею на цю тему, ми досл≥вно не були готов≥ сприймати це, ¤к д≥йсн≥сть, це вигл¤дало фантастично, можливо звичайна примха Ћени ≥ ми р≥шили позбутис¤ його найлегшим способом Ч вислати його на њњ адресу. ¬она його в≥дкрила ≥ њй в≥н належить. ≤ ми щасливо вислали... ≤ щасливо забули. ≤ н≥ коли про це не згадували. ≤ нав≥ть не знали, чи вона його д≥стала. ћен≥ лиш хот≥лос¤, щоб в≥н був не лишень випадковим м≥том, а також доказом, що житт¤ може мати неспод≥ванки доброњ вол≥ ≥ великоњ приЇмности, тим б≥льше, що ¤ був перед Ћеною, ¤к не кажи, весь у боргах ≥ можливо, ¤ н≥коли не в≥дчував цього так д≥ткливо, ¤к саме на тому бал≥, коли вона сто¤ла перед≥мною так сильно озброЇна велик≥стю незалежности.

Ч Ќад≥юсь, що в≥н... ўо тво¤ виставка... –озум≥Їтьс¤. –озум≥Їтьс¤! Ч ¤ затинавс¤, ¤к школ¤р, ¤кий погано вивчив лекц≥ю. Ч ј тоб≥ там не було скучно? Ч нарешт≥ вирвалось у мене.

Ч Ќа  оломињ? ќ, ѕавле. я не мала часу.

Ч ћала товариство.

Ч –озум≥Їтьс¤. ћольберт, пал≥тра, спогади. Ќе можеш у¤вити, ¤ка ¤ стала працьовита. Ќе ручаюсь за розм≥ри його триванн¤, але поки що... √а-га! я в≥д ран¤ до вечора... ј до того купалас¤, њздила човном. “аке багате д≥¤нн¤.

Ч —амовигнанн¤ в осам≥тненн¤.

Ч ѕов≥р, що нам ≥нколи цього т≥льки й бракуЇ. ѕ≥сл¤ ѕарижу... ѕригадую, ти говорив про прост≥р майбутнього. я знайшла. ¬теча! ƒалеч≥нь, прал≥с, б≥гуни. јле ¤ була також ≥ в Ќю …орку. ≤ вгадай чому.

Ч “акож втеча?

Ч Ќ≥. ѓздила з≥ —езаном. ≤ у¤ви: в≥н здав ≥спит. ќц≥нка: сто п'¤тдес¤т тис¤ч!

Ќа хвилинку ¤ далеб≥ отетер≥в, моњ оч≥ напевно сильно поб≥льшились, це звучало провокативно.

Ч “≥шус¤, що в≥н себе виправдав, Ч хот≥лось звести мову на жарт.

Ч ≤ " оломи¤" стала моЇю. я њњ купила Ч прињжджай, побачиш, Ч “ам тепер зм≥ни, зм≥ни, все перевернуто, нав≥ть не вп≥знаЇш. Ќедавно мала репортер≥в “и напевно не читав. ” мене був в≥домий ћек... ћек... ћек онор.

Ч ÷е мен≥ н≥чого не каже.

Ч ј в≥н тебе знаЇ. ÷е редактор мистецтва "ћекл≥ну". ѕри¤тель ƒейв≥сона. √оворили ≥ про твоЇ прийн¤тт¤. Ўкодую, що мене там не було. ѕан≥ —омерсет в≥дома колишн¤ протекторка мистецтва.

Ч “и вир≥шила направду мене приголомшити.

Ч ÷е ще далеко не все. ћене вир≥шили познайомити знаЇш з ким? —лухаю.

Ч √ант≥ніом √артфордом.

Ч ѕорожн≥ звуки.

Ч ƒоброд≥й мистецтва. «будував село дл¤ мистц≥в  осбоа б≥л¤ Ћос јнджелес за проектами Ћойда ¬райта.

Ч ќ! ¬райта. «нане ≥м'¤. Ѕачив його проекти в "Ћайф-≥". ‘еноменальн≥. ј взагал≥, це, скажу, головокружн≥ новини. як ≥ коли ≥...

Ч Ѕагато поту ≥ нерв≥в. ћен≥ пропонували переселитис¤ до  осбоа. “ам, мовл¤в, пречудов≥ умови. јле ¤ њх знаю... я ж в≥дв≥дала ≥ √р≥нв≥ч ¬≥ледж, ≥ Ћ≥вий Ѕерег в ѕариж≥ ≥ Ѕель ≈р... ÷е все, розум≥Їтьс¤... ƒовг≥ бороди... ≤ все таке... јле чи ¤ конче мушу з одноњ нудоти пересел¤тис¤ в ≥ншу? «асадничо не зношу ун≥формности... ј коли ще в≥дв≥дала тебе... “ого останнього виданн¤.. ѕропало. я р≥шила жити по-своЇму. “и дав мен≥ поштовх. ћен≥ стало соромно в≥чно вдавати когось. “епер моњм завданн¤м Ч незалежн≥сть! –облю виставки, ось “оронто, а там побачимо. ћр≥Їю Ч вил≥зти на ћед≥сон ≈веню ≥ маю де¤к≥ дотики. √ратулюй. јле чому ми стоњмо? „ому не запрошуЇш на танець?

ћи танцювали ≥ це так пронизливо пригадало попередн≥ наш≥ зустр≥ч≥, що мене пройн¤ло знайоме обезвладнююче збентеженн¤. Ч як там мама? Ч питав ¤, щоб розв≥¤ти цей настр≥й. Ч Ќ≥чого ƒ¤кую. ¬она звикла. ≤ помирилас¤. Ч Ќе забула ще мене? Ч ќ, н≥. “и був завжди њњ фаворит. Ч я мав ≥нше враженн¤. Ч ѕомил¤Їшс¤. ¬она сентиментальна. Ќе думай, що вона така шведськосталева. Ќ≥-н≥-н≥! Ч ј що доктор? Ч питав ¤ дал≥. Ч ¬≥н також не здивований. ћо¤ найпрекрасн≥ша модель. «робила з нього недавно к≥лька нарис≥в, був у мене на " оломињ", йому вона подобаЇтьс¤. ∆ива проблема людини майбутнього. ≤ м≥ж ≥ншим, також тв≥й добрий при¤тель. “и йому також подобавс¤. як це не дивно, а в≥н, можливо, найкраще тебе розум≥Ї. ј взагал≥ ¤ знайшла своЇ м≥сце ≥ в≥рю у сни. ѕригадуЇш м≥й сон у тебе на канап≥7 “и в≥дгадував, що це значило дому. я знайшла дому. Ќайкраще, що можна знайти. “аке чудове м≥сце орган≥чно пов'¤зане з краЇвидом ≥ осв¤чене моњм першим коханн¤м. Ћишень, будь ласка, не дуже пишайс¤, м≥ж нами справа далеко не ск≥нчена... ћен≥ твоњ проекти дуже ≥мпонують, а ¤ маю де¤к≥ також. Ќаприклад, збудувати щось... щось... якийсь такий "в≥ледж" дл¤ нашого мистецтва? „ому б тоб≥ не стати √артфордом?

Ч ƒуже ≥мпонуюча рол¤, лишень...

Ч ўо лишень? “ака безодн¤, тих вс≥л¤ких мистц≥в... письменник≥в... артист≥в... науковц≥в. ÷е ж в д≥йсност≥ скарб Ч один шматок —езана Ч сто 'п'¤тдес¤т тис¤ч. ј ск≥льки дасть одна книга! ÷е ж робить з нас пантократ≥в земл≥ ≥ неба. ј м≥ж ≥ншим... “ам на  есв≥ку... знаю будинок. Ќад озером. ѕарк. ѕ'¤ть акр≥в. ¬≥с≥мнадц¤ть к≥мнат.  раЇвиди... «а одного —езана? Ч ¬она дивилас¤ на мене своњм знаним, заповненим видимим чаром зором ≥ ¤ розтавав, ¤к в≥ск, у мене щем≥ло п≥д кожною жилкою. ¬она була невмолимо жорстока, та пл¤миста, струнка ч≥та з гар¤чим, с≥рим оком. ¬≥с≥мнадц¤ть к≥мнат!  раЇвиди! ѕарк! Ќад озером!

÷е щось, ¤к пошесть, у мене зароњлос¤ в≥д нових пл¤н≥в ≥ ¤ зрозум≥в ≥дею Ћени в њњ д≥йсних вим≥рах у цьому найнов≥шому ви¤в≥. ѓњ п≥дробленн¤ п≥д моњ смаки п≥сл¤ њњ паризьких ескапад напевно не було випадко вин трюком ≥, танцюючи з нею тв≥ста манерою звичайноњ польки, у моњй у¤в≥ заповн¤вс¤ берег озера —≥мко людьми мистецтва ≥ науки. я зовс≥м в≥друхово м≥цно притиснув њњ до себе, вона гл¤нула мен≥ у в≥ч≥ ≥ побачила в≥дпов≥дь. ÷е була мр≥¤ Ч знаю, але що не Ї мр≥Їю, ¤к зерно початку ≥ взагал≥, ¤к пром≥нь промен≥в маФ бутнього св≥тла.

Ч јле де  атерина? я њњ не бачу, Ч раптом зм≥нила мову Ћена.

 атр¤ в цей час захоплено танцювала св≥й черговий тв≥ст з черговим адоратором, њњ звинне, здорове т≥ло, н≥би метелик кв≥ткою, бавилось стаккато крови, м'¤з≥в ≥ звук≥в, а коли це нагло урвалос¤, все довкруги зупинилос¤ ≥ ми з Ћеною вдалис¤ шукати њњ ≥ знайшли розчервон≥лу, захоплену ≥ щасливу в гурт≥ молодих людей, обсотану серпентином з букетом червоних рож ≥ великим червоним бальоном. ѕобачивши Ћену, кинулась до нењ, обн¤ла њњ м≥цно ≥ рад≥сно викрикнула: Ч яка ¤ рада вас знов бачити! ¬и чудова! ј ѕавло казав, що ви в ѕариж≥. ћи вас часто згадуЇмо. ј де ваш чолов≥к?

Ћена, здавалось, була приголомшена, дивилась на  атрю з виразом розгубленн¤... Ч ¬≥н дома. ј ¤ вам вд¤чна... Ч намагалась вона втримати р≥вновагу. Ч ўасливий, що може пускати вас саму. ћене б на таке не хватило, Ч см≥¤лась гарно й барвисто  атр¤.

Ч ¬≥н мене знаЇ. я дуже безпечне сотвор≥нн¤, Ч Ч казала Ћена.

Ч ќ, ¤ в≥рю, ¤ в≥рю... јле, ѕавле. ћаю ≥дею. “акий чудовий веч≥р. јле в≥н ось к≥нчаЇтьс¤... ј хочетьс¤ ще. ѓдемо до нас. ≤ з нами Ћена.

Ч јле, шановна пан≥... Ч почала Ћена з виразним нам≥ром протесту.

Ч Ќ≥¤ка пан≥, н≥¤ка шановна, а ваша кузинка  атр¤. ≤ нема мови. ѓдемо! «апрошуй, ѕавле, наше товариство... “ака нагода. —в¤ткуЇмо! Ч перебила, вона Ћену дуже резолютним, незаперечним тоном.

“ака мова на вс≥х вплинула, вона мен≥ подобалась також, наш настр≥й виразно вимагав жертви, баль направду за годину к≥нчавс¤, а наше товариство н≥коли не звикло розходитись одразу п≥сл¤ г≥мну, ми завжди зањжджали кудись "на каву", а на цей раз ми спонтанно пригадали нашу хату. ≤ це р≥шило.

ƒалеб≥ така премудра мудр≥сть дол≥, що вона з≥ вс≥ма своњми безконечно р≥зними ≥ незчисленне численними, добрими й недобрими неспод≥ванками могла обдарувати вас одного разу затишною й дов≥рливою домою, у ¤к≥й зараз за порогом, разом з песиком ћ≥ркою, на вас чекатиме запоб≥гливо-ласкава благодать родинного вогнища з чаклунськими прикметами гоњти втому ≥ наснажувати новою силою. ¬аша перлинне вибаглива, простора дом≥н≥¤ особистого вим≥ру з≥ св≥жими тонами кольор≥в, стриманими св≥тлами, м'¤кими килимами, маг≥чними л≥н≥¤ми стилю, у ¤к≥й ви знайдете безл≥ч неспод≥ванок у вигл¤д≥ кота, картин, мебл≥в, родинного щаст¤, дит¤чих горщик≥в разом з глибиною ф≥лософ≥њ, з≥браноњ на полиц¤х книгозб≥рн≥. ѕ≥сл¤ довгих блукань у просторах безгрунт¤ атомово-нуклеарноњ доби, така чар≥вна точка на тверд≥й земл≥ не може не зайн¤ти центрального м≥сц¤ у кругах нашого зростанн¤.

ѕропозиц≥¤  атерини њхати до нас п≥сл¤ балю не була примхою, њњ зустр≥ли овац≥йно, не робило труднощ≥в розшукати наших друз≥в ≥ по короткому час≥ валка машин заклопотано виплутувалась з невротичноњ метушн≥ нижнього м≥ста на пр¤м≥ш≥ й своб≥дн≥ш≥ дороги набережж¤.

ѕром≥жне, у зривах в≥тру до к≥кна сипало др≥бним дощем, чорна, ¤к копальн¤ вуг≥лл¤, н≥ч була обв≥шана спалахами барвистих рекл¤м, ¤к≥ з фур≥Їю дракон≥в, накидались на все живе, озброЇн≥ ковбасками —в≥фта, мукою –об≥н √уда, бензиною чотирьох рож, напоЇм кока-кол¤ ≥ ц≥лою невмолим≥стю ≥нших приваб епохи, на креслених вогнем на чорному простор≥, до ¤кого в глибину т≥кали мокр≥, блискуч≥ полотна асфальту, завантажен≥ колонами стр≥мкоб≥жних машин.