«На твердій землі»

”лас —амчук

Ќј “¬≈ƒ≤… «≈ћЋ≤

–оман

------------------------------------

†

We measure history by its catastrophies, we recall the weather by its storms, but the periods of peace and joy Ч who can describe them?

hugh MacLENNAN

†

 оли ¤ наваживс¤ на цю карколомну авантюру Ч набути власний будинок ≥з шости к≥мнат з пивницею, за дванадц¤ть тис¤ч ≥ с≥мсот дол¤р≥в, маючи на конт≥  орол≥всько- анадського банку всього лиш тис¤чу с≥мсот гот≥вкою Ч мен≥ здавалос¤, що ¤ наваживс¤, ¤к не на справжнЇ самогубство, то в кожному раз≥ на ¤кусь дов≥чну каторгу, з ¤коњ не було воротт¤. ÷е коштувало мен≥ не т≥льки багато дол¤р≥в, але ще б≥льше безсонних но-чей,н≥би ¤ збиравс¤ ограбувати банк, або виконати атентат. ѕричин дл¤ цього було чимало, а головне Ч що п≥сл¤ довгого од≥сейного блуканн¤ по широкому, розбурному св≥т≥, ¤ ступив нарешт≥ на тверду землю великого, спок≥йного континенту з його ≥ншим, в≥дм≥нним ладом, до ¤кого ¤ не мав доступу ≥ на гран≥ ¤кого сто¤в гр≥зний, вогненний напис: Ќебезпека! ¬ступ заборонений!

јле ¤ в≥дваживс¤ ту заборону порушити, жереб кинуто ≥ ось ¤ вперше за вс≥ своњ тридц¤ть в≥с≥м рок≥в житт¤, зробивс¤ власником пречудного кусника нашоњ пл¤нети, тридц¤ть два фути широкого, сто в≥с≥м довгого, п≥д кокетливим горбиком звивистоњ вулиц≥ √лен, де пишавс¤ в зах≥дньому сонц≥, на два поверхи, "м≥й д≥м Ч мо¤ фортец¤", з верандою колон≥¤льного стилю, до ¤коњ в≥д х≥дника вело тридц¤ть двоЇ че дуже над≥йних, бетонових сх≥дц≥в.

Ќапочатку цей д≥м ≥ ц¤ фортец¤ у¤вл¤ли собою лишень м≥стер≥йне занедбану порожнечу з атмосферою запаху тютюну, правдопод≥бно "оідену", з≥ стел¤ми, розписаними примарними розводами, ¤к≥ понуро, кожноњ хвилини, погрожували звалитис¤ на голову, з помостами, ¤к≥ мало чим р≥знилис¤ в≥д звичайного х≥дника на вулиц≥, ≥ кухнею, у ¤к≥й, можна припускати, зам≥сть варити њжу, тридц¤ть рок≥в кували к≥нськ≥ п≥дкови.

јіент продажу реальностей новозаснованоњ, але вже в≥домоњ аіенц≥њ "—нилик ≥  о", з вулиц≥ ƒандес-«ах≥д 33, ¤кого ¤ просив щось под≥бне дл¤ мене вичарувати, виконав своЇ завданн¤ зразково ≥ тим самим заощадив мен≥ принаймн≥ дв≥ ≥ п≥в тис¤ч≥ гот≥вкою.

Ѕо засадничо, м≥й д≥м (дозвольте на майбутнЇ його так величати), робив ц≥лковито вдовольн¤юче враженн¤, м≥стивс¤ в непоган≥й частин≥ м≥ста, поблизу √ай-ѕарку не позбавлений фантаз≥њ в топограф≥њ, два, спереду ≥ ззаду, травники, залишки кв≥тника, пара т≥нистих дерев, а головне, вище на взг≥р'њ за межею, справжн≥ джуніл≥ фльори ≥ фавни, де кр≥м дуб≥в, берез, сосон та ≥ншоњ рослинности, водилос¤ також чимало с≥рих, ледачих ракун≥в, ¤к≥ лазили поруч з домашн≥ми котами, пер≥стих, кокетливих скункс≥в, ¤к≥ тероризували йоркширських пудел≥в ≥ ц≥л≥ зграњ с≥рих та бурих вив≥рок, ¤к≥, мов блохи, стрибали не т≥льки по деревах та телефонних дротах, але також по кухн¤х та њдальн¤х.

ѕернате населенн¤ цього строкатого царства, було заступлене не менш вражаюче. ѕо травниках, куди не гл¤нь, трудилис¤ заприс¤жен≥, невтомн≥ ловц≥-молодц≥ вс≥л¤кого хробацтва, добродушн≥ роб≥ни, ¤к фур≥¤ нал≥тали згра¤ми расов≥ ≥мпер≥¤л≥сти ≥ агресори темно-бур≥ шпаки, м≥ж галузз¤м молитовне перегукувались, у своњх пишних червоних сутанах, педантично-важн≥ чубат≥ кардинали, на телев≥з≥йних антенах р≥зко ≥ злов≥що скреготали синюхи ≥ багато ≥нших дивовижних крилатих сотвор≥нь, м≥ж ¤кими особливо визначне м≥сце займали р≥знобарвн≥ кол≥бр≥, ¤к≥, час в≥д часу, блискавично з'¤вл¤лис¤, обц≥ловували кожану кв≥тку ≥ так само блискавично зникали.

ј коли додати, що в зарослому кленовим гаЇм, давноневживаному іараж≥ сус≥дки •р≥нвуд, водилос¤ к≥лька ос¤чих гн≥зд, а п≥д моњм стол≥тн≥м дубом за хатою незалежно ≥ гордо росли червон≥ з б≥лими крапками мухомори ≥ височ≥ла темно-бура п≥рам≥да муравлища Ч картина буде завершена. Ѕракувало х≥ба ≥нд≥¤н-сиукс≥в, ¤к≥ б вийшли з прал≥су сус≥да ‘≥цджеральда, отаборилис¤ на моЇму травнику, розложили багатт¤ ≥ п≥д звуки там-таму почали танцювати своњ загрозлив≥ гуг≥-буі≥.

“ака картина далеб≥ могла проймати ≥ найчерств≥шого суб'Їкта, особливо коли западала н≥ч ≥ з-за побитоњ громами сосни на приг≥рку висувавс¤ щербатий диск м≥с¤ц¤ п≥д г≥мни м≥р≥¤д≥в цв≥ркун≥в, ¤к≥ нагадували дикий зах≥д, ковбойськ≥ ф≥льми, √ар≥  упера ≥ гавканн¤ куйот≥в.

≤ подобавс¤ мен≥ не лишень краЇвид, настр≥й, довк≥лл¤, а також весь, його величн≥сть, д≥м, бо ж це значило не т≥льки "дах над головою", не т≥льки "домашнЇ огнище", а також копальню золота, бо ж м≥ж моњми генеральними операц≥йними пл¤нами, був ще й такий, що дл¤ свого особистого вжитку ¤ беру одну, щонайб≥льше дв≥ к≥мнати, а решту житловоњ площ≥ в≥ддаю в ком≥рне, що за моњми математичними обрахунками мус≥ло покрити вс≥ моњ будинков≥ витрати, включно з податком м≥ськоњ управи. ѕ≥сл¤ цього, ¤ мав би жити на пл¤нет≥, ¤к спадкоЇмний паразит, зовс≥м задурно, у простор≥ двох к≥мнат з трьома в≥кнами ≥ р≥зними вигодами, г≥дними будь¤коњ кап≥тал≥стичноњ акули.

јле дорога до цього зворушливого парадизу проходила досить тернистими м≥сцевост¤ми: весь той д≥м, ц≥ле те огнище ≥ славетна копальн¤ золота, вимагали не лишень захопленн¤, а також поту ≥ крови.  ритий зеленими квадратиками папи дах над головою, нев≥домо ¤ким правом, дозвол¤в опадовим стих≥¤м прос¤кати до верхн≥х к≥мнат ≥ росписувати по њх стел¤х фрески г≥дн≥ фантаз≥њ помпейських майстр≥в, а його ринви, ¤к т≥льки полив перший дощ, спричин¤ли на вс≥ боки такий водоспад, що до де¤коњ м≥ри нагадував Ќ≥¤іару. Ќе маючи н≥¤кого досв≥ду з н≥¤кими дахами, ¤ також не мав зеленого пон¤тт¤, що в таких випадках треба робити. ћен≥ завжди здавалос¤, що вс≥ дахи, ¤ких ст≥льки набудовано по вс≥й земл≥, красуютьс¤ соб≥ м≥ж небом ≥ землею, ¤к т≥ птахи небесн≥, що п≥клуЇтьс¤ ними сам √осподь Ѕог, а њх власники роскошують соб≥ п≥д њх благодатним покровом ≥ покурюють люльку з "оіденом".

ўойно аж тепер ≥ на власн≥ оч≥, ¤ побачив ≥ ¤ переконавс¤, що це соц≥¤льно Ч ф≥лософське питанн¤ вигл¤даЇ аж не так ≥дил≥йно. —т≥ни, стел¤, помости, ринви, накритт¤, сходи включно з пивницею ≥ убиральнею, обступили мене зо вс≥х бок≥в, "¤к та чорна хмара", не давали п≥льги н≥ вдень, н≥ вноч≥, вимагали ремонту, не зважаючи на сумний факт, що моЇ конто в "–о¤л- енед≥Їн" безнад≥йно ≥зс¤кло ≥ н≥чого не залишалос¤, ¤к надолужити його моњм власним кривавим потом.

ќ, той дах ≥ т≥ ринви! ≤ хто њх таких вигадав? ѕершим моњм природним в≥друхом було вдатис¤ до в≥дпов≥дних майстр≥в цього д≥ла ≥ в≥ддати ц≥лу цю морочливу проблему у њх досв≥дчен≥ руки. ≤ дуже до реч≥, на це навинувс¤ один м≥й знайомий, старий ем≥грант, поважний громад¤нин, власник будинку ≥ т¤гарового авта "ƒженерал моторе" з ќшави, ¤кий саме цим д≥лом займавс¤. я, розум≥Їтьс¤, представив йому весь м≥й клоп≥т, в≥н уважно досв≥дченим оком позирнув на дах, к≥лькакратно об≥йшов весь будинок, в≥дходив на в≥ддаль, дививс¤ з перспективи, мов би на абстрактний малюнок, похитував загадково головою, прицмокував злов≥сно ¤зиком; ¤, розум≥Їтьс¤, сл≥дкував за кожним його маг≥чним рухом, моЇ серце, розум≥Їтьс¤, бол¤че завмирало ≥ майже завмерло зовс≥м, коли м≥й експерт, з вигл¤дом чарод≥¤, вир≥к своЇ остаточне р≥шенн¤: причина злочинного д≥¤нн¤ моњх ринв тањтьс¤ в тому, що весь той будинок, коли дивитис¤ на нього спереду, похилений на доброго п≥в ≥нча на правий б≥к.. “ака прецизна докладн≥сть ц≥Їњ експертизи викликала у мене зрозум≥лу пошану до њњ майстра, а разом з цим спричинила наглу пан≥ку, бо ж чи не значить все це разом, що весь той будинок безнад≥йна тандита, п≥з≥йська вежа, кандидат на руњну, ≥ що втиснули мен≥ його несумл≥нн≥ аіенти, ¤к гнил≥ ¤йц¤, та чи не прокинус¤ ¤ одного разу п≥д його звалищами, ¤к к≥т, ¤кий зал≥з у невластиве м≥сце ≥ обвалив на себе склад череп'¤них горшк≥в. я обережно висловив своњ сумн≥ви експертов≥, на що в≥н, з авторитетним вигл¤дом, мене пот≥шив, що дл¤ песим≥зму нема причин, бо, мовл¤в, коли в≥н просто¤в в такому вигл¤д≥ три дес¤тки рок≥в, в≥н зможе просто¤ти ≥ ще ст≥льки ≥ що тут залишаЇтьс¤ Ч дати нов≥ ринви ≥ п≥днести правий б≥к на п≥в цал¤ вище.

Ч ј ск≥льки б це коштувало? Ч поквапивс¤ ¤ запитати.

Ч ќ... Ч казав той, розт¤гаючи кожне слово, Ч коли брати д≥ло поважно ≥ зробити, ¤к сл≥д... ќ! —то двадц¤ть...

... дол¤р≥в? —то двадц¤ть... „екайте, чекайте... ÷е щось... я замовк.

÷е, мабуть, щось справд≥ не те. я не мав н≥ ст≥льц¤, н≥ горшка, в моњй кишен≥... —ловом Ч зв≥дки в≥зьму сто двадц¤ть дол¤р≥в на так≥ другор¤дн≥, тридц¤ть рок≥в задавнен≥ справи ≥ коли та вода своб≥дно лилас¤ ст≥льки часу Ч хай ллЇтьс¤ дал≥, не буду њй перешкоджати. я розпрощавс¤ з експертом дуже чемно, под¤кував дуже щиро, а заразом з дуже виразним нам≥ром не турбувати його б≥льше.

ќдначе т≥ трикл¤т≥ ринви отруњли весь м≥й спок≥й особливо, коли ¤ вертавс¤ з н≥чноњ зм≥ни ≥ мус≥в хоч трохи заснути; чортов≥ ринви, без огл¤ду на втому, зривали м≥й сон ≥ хоч-нехоч ¤ мус≥в ними б≥льше ц≥кавитись, н≥ж небезпекою атомовоњ бомби. я виходив на огл¤дини, ¤ наподоблював експерта, вдивл¤вс¤ спереду ≥ ззаду... «низу, розум≥Їтьс¤, не багато побачиш, треба б вил≥зти на дах, а це значило Ч ¤к-не-¤к, а два поверхи, до того не було драбини, а ще до того Ч щоб ¤ порадив, коли б вил≥з наверх?  оли треба все м≥н¤ти, п≥дносити на п≥в цал¤ Ч ваганн¤ оправдан≥. Ћишень через мою дурну ≥ вперту вдачу, мене зачепили за живе, ¤ все таки зарискував , а що не мав драбини (голота хитра на вигадки) ¤ використав в≥кно убиральн≥, ¤ке дуже доречно виходило на дах сус≥да, зв≥дки без труднощ≥в можна потрапити куди сл≥д.