«32--80 Збірник детективів про Ніка Картера»

Картер Ник

32--80 Збірник детективів про Ніка Картера

Картер Нік

32--80 Збірник детективів про Ніка Картера

32. Операція «Місячна ракета» http://flibusta.is/b/607240/read

Operation Moon Rocket

54. Червоне повстання http://flibusta.is/b/682218/read

The Red Rebellion

57. Вбивці розуму http://flibusta.is/b/682553/read

The Mind Killers

58. Годинник смерті http://flibusta.is/b/682863/read

Time Clock of Death

71. Мета: Острів Судного дня http://flibusta.is/b/684362/read

Target: Doomsday Island

72. Ніч Месника http://flibusta.is/b/684617/read

Night of the Avenger

76. Диявольська дюжина http://flibusta.is/b/685070/read

The Devil's Dozen

79. Година вовка http://flibusta.is/b/685950/read

Hour of the Wolf

80. Наш агент у Римі зник http://flibusta.is/b/687063/read

Наш Agent in Rome is Missing

Картер Нік

Операція "Місячна ракета"

Нік Картер

Операція "Місячна ракета".

перевів Лев Шкловський на згадку про загиблого сина Антона.

назва оригіналу: Operation Moon Rocket

Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатів Америки.

Перша глава

О 6:10 ранку 16 травня розпочався останній зворотний відлік.

Керівники польотів напружено сиділи перед своїми пультами управління у Х'юстоні, штат Техас, та на мисі Кеннеді, штат Флорида. Землю оточував флот стежать кораблів, мережу радіоантен далекого космосу і кілька супутників зв'язку. Світове телебачення почалося о 7:00 ранку за східним часом, і ті, хто рано встав, щоб стати свідками події, почули, як керівник польоту в Центрі управління польотами в Х'юстоні оголосив: «Все зелене і вперед».

За вісім місяців раніше космічний корабель «Аполлон» пройшов випробування на орбіті. Півроку тому місячний десантний корабель пройшов космічні випробування. Через два місяці після цього величезна ракета Сатурн 5 дебютувала у безпілотному польоті. Тепер три секції місячного корабля були з'єднані і були готові до своєї першої пілотованої орбіти - завершального випробування перед фактичним польотом на Місяць.

Троє астронавтів розпочали свій день з швидкого медичного огляду, за яким відбувся звичайний сніданок зі стейків та яєць. Потім вони проїхали на джипі через сумну косу з піску і чагарника під назвою Острів Меррітта, повз артефактів більш ранньої космічної ери - стартових майданчиків Меркурія і Близнюків - і повз апельсиновий гай, який якимось чином вцілів до масивного бетонного майданчика розміром .

Головним пілотом майбутнього польоту був підполковник Норвуд «Вуді» Ліскомб, сивий та небагатослівний чоловік років сорока, тверезий та серйозний ветеран програм «Меркурій» та «Близнюки». Він покосився на серпанок, що навис над майданчиком для запуску, коли троє чоловіків йшли від джипа до кімнати для підготовки. "Чудово", - сказав він своїм повільним техаським протяжним голосом. "Це допоможе захистити наші очі від потрапляння сонячних променів під час зльоту".

Його товариші по команді кивнули. Підполковник Тед Грін, також ветеран Близнюків, витяг барвисту червону бандану і витер лоба. «Мабуть, уже дев'яності роки», - сказав він. "Якщо стане ще спекотніше, вони можуть просто поливати нас оливковою олією".

Командор ВМФ Дуг Альберс нервово засміявся. По-хлопчаче серйозний, у свої тридцять два він був наймолодшим членом команди, єдиним, хто ще не побував у космосі.

У кімнаті для підготовки астронавти прослухали фінальний брифінг місії, потім одягли скафандри.

На стартовому комплексі екіпаж пускового майданчика розпочав заправку ракети «Сатурн-5». Через високу температуру паливо та окислювачі довелося охолодити до температур нижче, ніж зазвичай, і операція була виконана із запізненням на дванадцять хвилин.

Над ними, нагорі п'ятдесятип'ятиповерхового портального ліфта, команда техніків компанії Connelly Aviation із п'яти осіб щойно провела останню перевірку тридцятитонної капсули «Аполлон». Компанія Connelly із Сакраменто була головним підрядником НАСА за проектом вартістю 23 мільярди доларів, а вісім відсотків персоналу місячного порту Кеннеді були співробітниками каліфорнійської аерокосмічної фірми.

Начальник порталу Пет Хаммер, великий чоловік із квадратним обличчям у білому комбінезоні, білій бейсболці та шестикутних поляроїдах без рамки, зупинився, коли він та його команда перетнули подіум, що відокремлює капсулу «Аполлон» від службової вежі. "Ви, хлопці, йдіть вперед", - крикнув він. «Я збираюся востаннє озирнутися».

Один з екіпажу повернувся і похитав головою. "Я провів з тобою п'ятдесят запусків, Пет, - кричав він, - але я ніколи не бачив, щоб ти нервував до цього".

"Не можна бути занадто обережним", - сказав Хаммер, забираючись назад у капсулу.

Він оглянув салон, зорієнтувавшись у лабіринті приладів, циферблатів, перемикачів, вогнів та тумблерів. Потім, побачивши те, що він хотів, він швидко рушив праворуч, упав навколішки і прослизнув під кушетки астронавтів до пучка проводів, що проходив під дверима сховища.

Він зняв поляроїди, дістав з кишені на шкіру шкіряний чохол, відкрив його і надів прості окуляри без оправи. Він витяг із задньої кишені пару азбестових рукавичок і поклав їх поруч із головою. Він витяг з другого та третього пальців правої рукавички кусачки та напилок.

Тепер він важко дихав, і краплі поту почали стікати його лобом. Він одягнув рукавички, обережно вибрав дріт і почав його частково розрізати. Потім він поклав різаки і почав знімати важку тефлонову ізоляцію, доки не оголилося більше дюйма блискучих мідних жил. Він пропилив одну з ниток і відірвав її, зігнувши на відстані трьох дюймів від місця паяння якогось трубопроводу ECS.

Астронавти рухалися бетонною платформою комплексу 39 у важких місячних скафандрах. Вони зупинилися, щоб потиснути руки деяким із членів екіпажу, і полковник Ліскомб посміхнувся, коли один з них простяг йому трифутовий макет кухонного сірника. «Коли будете готові, полковнику, – сказав технік, – просто вдарте їм про шорстку поверхню. Все інше зроблять наші ракети

Ліскомб та інші астронавти кивнули, посміхаючись крізь лицьові пластини, потім рушили до порталного ліфта і швидко піднялися до стерилізованої «білої кімнати» на рівні космічного корабля.

Усередині капсули Пет Хаммер щойно перестав обпилювати паяне з'єднання трубок для контролю навколишнього середовища. Він швидко зібрав свої інструменти та рукавички та виліз з-під кушеток. Через відкритий люк він побачив, як астронавти вийшли з «білої кімнати» і попрямували через двадцятифутовий місток до корпусу капсули з нержавіючої сталі.

Хаммер підвівся на ноги, поспішно засунувши рукавички в задню кишеню. Він видавив усмішку на свої губи, коли вийшов із люка. "Все гаразд, хлопчики", - крикнув він. "Гарної поїздки."

Полковник Ліскомб раптово зупинився і повернувся до нього. Хаммер здригнувся, ухиляючись від невидимого удару. Але космонавт усміхався, простягаючи йому величезний сірник. Його губи за лицьовою панеллю ворухнулися, кажучи: "Ось, Пет, наступного разу, коли ти захочеш розпалити вогонь".

Хаммер стояв там із сірником у лівій руці, усмішка застигла на його обличчі, коли три астронавти потиснули йому руку і пролізли через люк.

Вони підключили свої сріблясті нейлонові скафандри до системи контролю навколишнього середовища і лягли на свої крісла, чекаючи, доки в них підніметься тиск. Командир пілот Ліскомб розкинувся зліва під пультом керування польотом. Грін, призначений штурманом, був посередині, а Альберс - праворуч, де розташовувалося обладнання зв'язку.

О 7:50 ранку наддув було завершено. Герметичні подвійні кришки люка були герметизовані, а атмосфера всередині космічного корабля була заповнена киснем і збільшена до шістнадцяти фунтів на квадратний дюйм.

Тепер почався знайомий розпорядок, нескінченно докладний прогін, розрахований понад п'ять годин.

Через чотири з половиною секунди зворотний відлік двічі зупинявся, обидва рази через дрібні «збої». Потім, на зворотному відліку мінус чотирнадцять хвилин, процедуру знову зупинено - цього разу через статичні перешкоди в каналах зв'язку між космічним кораблем і техніками в операційному центрі. Коли він очистився, сценарій зворотного відліку продовжився. Наступні кроки вимагали перемикання електричного обладнання та перевірки гліколю - охолоджувальної рідини, яка використовується в системі екологічного контролю корабля.

Командувач Альберс клацнув перемикачем із написом 11-CT. Імпульси від перемикача проходили через провід, перекриваючи ділянку, з якої було видалено тефлонова ізоляція. Двома кроками пізніше полковник Ліскомб повернув клапан, який відправляв легкозаймистий етиленгліколь альтернативним трубопроводом - і через паяне з'єднання, яке було ретельно пропущено. Момент, коли перша крапля гліколю впала на голий перегрітий провід, ознаменувала момент, коли туман вічності відкрився для трьох чоловіків на борту «Аполлона AS-906».

О 12:01:04 Ест, техніки, що дивляться на екран телевізора на майданчику 39, побачили, як полум'я спалахнуло навколо кушетки командира Альберса у правій частині кабіни.

О 12:01:14 голос зсередини капсули закричав: "Пожежа в космічному кораблі!"

О 12:01:20 Ті, хто дивився телевізор, бачили, як полковник Ліскомб намагається звільнитися від ременів безпеки. Він повернувся вперед зі свого крісла і глянув праворуч. Голос, імовірно, крикнув: «Труба перерізана… Гліколь тече…» (решта спотворена).