«Кодове ім'я: Вервольф»

Картер Ник

Кодове ім'я: Вервольф

Нік Картер

Кодове ім`я: Вервольф.

переклад Льва Шкловського

присвячується пам'яті сина Антона.

Перша глава

Бики бігли попереду нас пагорбистим андалузьким ландшафтом. Сонце було теплим і надавало їхній шкірі гарне сяйво. То було моє свято. Нік Картер та АХ були так само далекі від моїх думок, як Вашингтон. Я був Джеком Фінлі, представником постачальника зброї. І Джек Фінлі чудово провів час.

Поруч зі мною їхала графиня Марія де Ронда своїм білому арабському жеребці. Коли я зустрів її на пляжі Ібіци, я нічого не знав про її титул. Для мене в той час вона була не чим іншим, як найпривабливішою твариною-самкою Середземного моря. Її біле бікіні ледве приховувало її розкішне оливкове тіло. У неї були темні іспанські очі, довге чорне волосся і яскрава посмішка, що обеззброює.

Наступного ранку, виявивши безмірну пристрасть, що ховається за цією посмішкою в пристрасну ніч кохання, менеджер готелю розбудив нас по телефону, і я почув, що він називав її графинею.

У цьому не було сумніву: вона графиня. Вона змінила бікіні на блискучі ряди марокканської шкіри, її волосся було зібране під крислатим севільським капелюхом, і обеззброююча посмішка змінилася королівським поглядом.

До 20 років вона стала власницею найбільшого та відомого ранчо бойових бугаїв в Іспанії.

То був час, коли дворічні бики вперше знайомилися з атмосферою арени. Бики, що пройшли випробування, залишаться на ранчо ще два роки, доки стануть повністю дорослими монстрами, дозрілими для боротьби. Невдачливі бики безцеремонно вирушали на бійню.

"Ви справді любите кориду?" - спитала Мері. «Мені не хотілося б, щоб ти не пережив цієї відпустки.

Я не пропустив легкий іронічний тон, і її глузливий погляд змусив мене відповісти.

"Це не моє хобі - дивитися, як інші люди займаються спортом", - парирував я. "Я так і думала", - сказала вона. 'Підемо.' Я пришпорив коня, і ми перейшли від короткого галопу до швидкої рисі, щоб скоротити крок биків.

Нас було дванадцять, все на конях. Було три матадори з Мадрида, два пікадори зі своїми довгими загостреними списами, потенційні покупці та кабальєро. Ідемо по колу.

Молоді бички сердито гарчали і махали рогами. Їм було всього два роки, але кожен важив близько восьмисот фунтів і мав гострі, як бритва, роги завдовжки шість дюймів.

Коли ми кружляли, стадо зупинилося на пагорбі. Це була їхня територія, і вперше в житті вони зазнали нападу на їхніх володіннях. Їхні закочені очі виражали ненависть і здивування, коли копита наших коней тримали їх у полоні в кільці хмар пилу.

Марія стала на стременах і крикнула одному зі своїх людей: «Ізолюйте його там ззаду, спочатку перевіримо.

Вершник вилетів за межі рингу за десять футів від бика. Тварина відразу ж атакувала.

Ця людина була експертом. Гострі, як бритва, роги встромлялися в бік коня, але вершник тримався поза досяжністю, турбував і захоплював бика все далі й далі від отари, поки тварина та вершник не опинилися на рівній площині обличчям один до одного. ярдів від стада.

"Кажуть, що дуже давно моряки з Криту завезли бойових бугаїв до Іспанії". - сказала Мері. Її обличчя світилося збудженням на балеті кабальєро з биком. "Але щоб перемогти їх, потрібен іспанець".

Вершник відійшов, і до бика підійшов один із пікадорів. Він націлив спис у голову звіра і кинув йому виклик: Торо! Гей, Торо! "Якщо він гарчить або дряпає землю, це поганий знак", - вказала Марія. «Хоробри бики не блефують». Це було блефом. Він попрямував до пікадору, його роги були спрямовані в живіт коня. Але пікадор блискавично нахилився вперед і встромив спис між лопаток. Проте звір, здавалося, повністю проігнорував біль і знову почав атакувати.

'Досить!' крикнула Мері. «Досить, у нас є Торо!

Вершники вітали. Пікадор висмикнув спис з плоті і кинувся галопом. Один з матадорів підійшов до розлюченого бугая, озброєний тільки червоною ганчіркою.

«Щоб побачити, чи атакує бик прямо чи збоку, все записується», - пояснила Марія. І справді, я бачив, як один із її людей записував кожну деталь у блокнот.

Боковими рухами матадор підійшов до бика. Він був немалою людиною. але його очі були одному рівні з очима бика. Марія розповідала мені раніше, що в Андалусії розводять найбільших бугаїв.

Матадор зрушив червону тканину. Бик загрозливо опустив роги і раптово атакував по прямій. Його кров залила сорочку матадора, який опанував безперервними атаками і вправно справлявся з ними, крутячи звіра по широких колах.

"Дивись, Джек". він грає обережно, щоб бик не повертався надто швидко, інакше він міг зашкодити собі яєчка», – пояснила Марія. «Це справді торо!» - Вигукнув матадор при останній атаці бика.

Тепер було обрано іншого бика. Цей був навіть більший, ніж перший, але коли в нього потрапив спис пікадору, він замчав і пішов. «Поганий знак, – прокоментував один із покупців.

Інший матадор підійшов до бика. Тварина била копитами і розмахувала рогами. Матадор підійшов до звіра на відстані півметра і спробував спровокувати напад. Бик перевів погляд із тканини на чоловіка. ніби він не міг вирішити, куди направити свою атаку.

'Обережно. Хайме. Боягузливий бик – найгірший». крикнув один із матадорів. Однак гордість - це риса, яку іспанець має удосталь, і матадор підійшов ще ближче до смертоносних рогів.

«У Мадриді одного разу випустили на ринг бика із тигром, – сказала Марія. «Коли все закінчилося, їм довелося поховати чотирьох людей та тигра».

Ніщо не рухається швидше за бика на коротку відстань, і ця відстань становила всього кілька дюймів, коли бик атакував. Я сам стояв метрів за п'ятнадцять від мене і чув, як рветься сорочка. Передня половина падала на пояс матадора, показуючи пурпурову смугу, що проходить через його ребра. Червона ганчірка впала, і чоловік відсахнувся, зовсім збентежений. Врятувала його лише боягузтво бика. Це дало мені час зманеврувати моїм конем між ним і биком і поцупити хлопця за руку. Коли я відпустив його, він був поза небезпекою і зі сміхом грюкнув мене по спині.

"Ти хороший наїзник для американця", - сказав він, витираючи кров із рота.

"Буей, буей", - кричав чоловік, який робив замітки. "Це для м'ясника!"

Марія під'їхала до мене: «Твоя черга, дон Хуан. - крикнула вона мені, накидаючи червону ганчірку на кінчик мого сідла, - якщо ти такий же хоробрий, що стоїш на місці, або біжиш!

«Особисто я найкраще почуваюся в горизонтальному положенні».

"Скажи це бику".

Чорний шматок динаміту на ногах розганявся по лужку. Дике кучеряве волосся майоріло між кривими рогами. Вершник, що виманив його зі стада, здавалося, був щасливий втекти.

"Ми зберегли це спеціально для тебе", - крикнув мені один із кабальєро.

"Це розіграш? - запитав я Марію, - чи вони намагаються виставити мене в поганому світлі?

«Вони знають, що ти спиш із графинею». відповіла Марія рівним тоном. Їм цікаво, навіщо я тебе взяла. Ви все одно можете повернутись, якщо хочете. Ніхто не може очікувати, що торговець поводитиметься як тореадор.

Бик атакував списа пікадора. Метал пронизав його тіло, але він не здригнувся і шаленими поштовхами відігнав людей і коней, крок за кроком. Я зісковзнув з коня і схопився за полотно. «Пам'ятаєте, – попередила Марія, – ви рухаєте полотном, а не ногами. Коли ви стикаєтеся з цими рогами, потрібно бути хоробрим та розумним. Стоячи на місці та повільно пересуваючи тканину, впорайтеся зі своїм страхом, і ви візьмете його під свій контроль.

Я дуже часто чув подібні слова від Яструба, але ніколи не мав стосунку до цієї жахливої раси звірів, яких протягом ста років розводили виключно з метою вбивства. І вже ніколи не чекав таких слів з вуст такої дівчини, як Марія.

«Скажи мені одну річ, Маріє. Якщо твій бик зб'є мене, ти піднімеш великий палець вгору?

«Це залежить від того, куди він вас приведе.

Я вийшов на поле. Пікадор поїхав, і бик люто глянув на мене. Мені не хотілося виконувати класичні бічні кроки матадора, які виявилися непотрібними, тому що бик летів просто на мене.

Тоді я зрозумів, чому деякі досвідчені матадори іноді раптово здаються і тікають. Земля гуркотіла від важкого колоса. Я зімкнув ноги і розгорнув полотно. Коли він опустив роги, я побачив кров на його спині. Я різко смикнув полотно і побачив, що роги спрямовані прямо на мене. Молоде чудовисько кинулося в мою незграбну пастку, мало не вирвавши полотно з моєї руки. Я повернувся до позиції, коли він зробив свою атаку. Цього разу я пропустив його праворуч. Звичайно, я не знав, що це найнебезпечніший бік. Я відчув ляпас від його плечей і зрозумів, що стікаю кров'ю.

Сильний запах його несамовитої люті, здавалося, сп'янив усі мої почуття.

"Досить, Джеку", - почув я крик Марії. Але тепер я був зачарований цим смертоносним балетом - людиною, яка червоною ганчіркою домінує та гіпнотизує первісну силу. Я знову встав і кинув виклик бику: Ха, торо! Бик теж тільки скуштував спрагу бою. Я повільно обернувся, коли він пішов за завісою, а потім, різко обернувшись, дозволив йому прорватися.

"Боже мій, це хлопець!" крикнув один із кабальєро.

Геометрія цього балету мене зачарувала. Бик мчав по прямій лінії, а потім почав малювати кола, які ставали все вже і вже в міру того, як мої повороти ставали плавнішими і повільнішими. Чим повільніше і ближче, тим красивішим є наш балет. І тим небезпечніше!