«Контур вимогливості»

Контур вимогливості

Ми у своїй конторі до всякого звикли. Здавалося, що здивувати нас уже ніхто й ніщо не зможе. Та правильно давня мудрість учить — не зарікайся. Особливо в часи всіляких наукових і технічних винаходів, нововведень, суцільної автоматизації, кібернетизації та емансипації.

Прийшла, як то кажуть, і до нашого воза ота кібернетично-автоматична коза. Начальника контори товариша Вовтузенка кудись висунули на іншу відповідальну ділянку, місце за керівним столом звільнилось, і ми приготувалися до зустрічі з новим шефом.

Недовго й чекали. Приїхали з главку відповідальні працівники, скликали наш здоровий конторський колектив і ошелешили новиною, яку ми з першого разу не те що перетравити, навіть проковтнути не змогли.

Зглянувшись над нами, представники главку оголосили перерву, а тим часом до кабінету начальника контори внесли чорний ящик, схожий на радіолу застарілої конструкції.

А після перерви нам науково-популярно почали втовкмачувати, що віднині посада начальника контори ліквідується. Власне, посада залишається, та замість живого начальника конторою керуватиме оцей чорний ящик. Він розглядатиме пошту, накладатиме резолюції на вхідних і вихідних паперах, підтримуватиме зв’язок з головним управлінням.

Тоді ми вже почали іронічно усміхатися, хтось навіть поцікавивсь:

— А наради він теж проводитиме?

— Якщо в цьому виникне потреба, — відповіли нам якось, прямо скажемо, двозначно. Що значить — «якщо виникне потреба»? Хіба наради збирають залежно від якихось потреб? І що це за нарада, на якій головуватиме ящик? Ми й при живому начальникові по три години засідали. А якщо з перервою, то до п’яти дотягували. Під орудою ящика й дня не вистачить.

Ці міркування, перспектива цілодобового засідання, нас трохи заспокоїли, повернули здоровому конторському колективові гарний настрій.

Ну, а наступного ранку все й почалося. Попервах якихось особливих змін ми й не помітили. Хіба що ящик значно оперативніше від свого живого попередника розглянув пошту і розписав її для виконання, не переплутавши відділів, секторів і окремих відповідальних працівників. У товариша Вовтузенка це виходило гірше.

Уже о пів на десяту ящик підключив до себе одночасно всі наші службові телефони і поставив одне питання: «Що нового трапилося в підлеглих вам установах і організаціях за минулу добу?»