Начальник лицарського Ордену набрав поважного вигляду, вхопився за руків'я, крякнув, немов прийняв непосильну ношу і… випустив меч. Горк нагнувся, щоб підняти священну зброю, але краще б він цього не робив. Меч ніби приріс до землі. Лицар, почервонівши від натуги, щосили тягнув злощасний клинок — але все дарма. Дивлячись на його марні спроби, люди качалися зо сміху. Розлютившись, Горк штовхнув предмет своєї ганьби ногою і завив од болю.
Августина докірливо похитала головою:
— Шановний, ви не можете підняти навіть меч, куди вже брати на плечі цілу країну?
Її зауваження викликало жарти і регіт.
— Держава не може існувати без короля! — сердито вигукнув Горк.
— Помиляєтеся, — посміхнулася старенька чарівниця. — Я напевне знаю, що можна обійтися і без монархії. Давайте виберемо уряд.
Так Вернисвіт став республікою. Августина, Липочка і Яків Еммануїл Феліциус на килимі-самольоті повернулися додому. Правда, дракончик пробував летіти самостійно, але він був ще дуже малий, щоб здолати таку відстань.
— Бабусю, а чому ти нічого не сказала про корону давніх королів? — раптом похопилася Липочка, коли вони були на середині дороги.
— Щось мені підказує, що з нами давня реліквія буде в більшій безпеці,— сказала Августина і загадково посміхнулася.
Комментарии к книге «Чаклунка з останньої парти», Тамара Шамильевна Крюкова
Всего 0 комментариев