«Невермур. Випробування Морріґан Кроу»

— Проте, — продовжив він, — вона забрала з собою небезпеку, сумніви та відчай, які труїли її життя. Моя… люба Морріґан, — він зробив паузу, обличчя його скривилося, — нарешті знайшла спокій, тож і нам уже настав час його знайти. Місто Джекалфакс, як і весь Великий Вовчезем, знову в безпеці. Нам нема чого боятися.

Приглушені голоси в натовпі видавали невпевненість, а стрімка атака спалахів камер, здавалось, уповільнилася. Канцлер підвів на них очі, моргаючи. Його папірець шелестів від легких поривів вітру, а може, це просто тремтіли його руки.

— Дякую. На ваші запитання я не відповідатиму.

Розділ перший. Проклята Кроу

Зима Одинадцятого (за три дні до того)

Кухонний кіт помер, і все через Морріґан.

Вона не знала, коли і як це сталося. Думала, він міг з’їсти щось отруйне вночі. Жодних знаків, що вказували б на напад собаки або лисиці, не було. Якщо не враховувати засохлої крові в куточку його рота, він мав вигляд, ніби спав, проте був холодний і заціпенілий.

Коли Морріґан знайшла його тіло в слабкому світлі зимового ранку, вона присіла поруч навпочіпки, і глибока зморшка залягла поперек її лоба. Дівчинка провела рукою по його чорній шерсті, від маківки до кінчика пухнастого хвоста.

— Пробач, кухонний коте, — пробурмотіла вона.

Морріґан думала, де найкраще поховати кота і чи може вона попросити в Бабусі трохи гарного полотна, щоб загорнути його. Мабуть, краще не просити, вирішила вона. Морріґан візьме одну зі своїх нічних сорочок.

Кухарка відчинила задні двері, щоб віддати вчорашні недоїдки собакам, і присутність Морріґан так її злякала, що відро ледь не випало з рук. Жінка побачила мертвого кота і стиснула губи.

— Добре, що це сталося не зі мною. Ліпше його, ніж мене, хвала Божественному, — пробурмотіла вона, постукала по дерев’яному одвірку й поцілувала кулон, який завжди носила на шиї. Вона скоса глянула на Морріґан. — Мені подобався цей кіт.

— Мені теж, — відповіла дівчинка.

— Авжеж! Я бачу наскільки, — в голосі Кухарки з’явилися гіркі нотки, і Морріґан помітила, що вона повільно подалась назад. — Давай заходь. На тебе чекають у кабінеті.