«Маленька Відьма та Кір»

Олексій Надемлінський

Маленька Відьма та Кір

Частина перша

Кірова учениця

В одному південному місті на березі Чорного моря з’явився новий мікрорайон. Називали той мікрорайон Новими Осокорками. Проте назву йому дали порівняно недавно. Колись це був просто дачний район. Згодом місто підкралося впритул до дачного селища і проковтнуло його.

Дачі швиденько зруйнували. Замість них спочатку планували будувати стадіон, а навколо висадити парк. Правда, стадіон збиралися будувати так довго, що й кошти на нього кудись зникли. Та й парк також не виріс. А потім до справи взялася інша будівельна компанія і почала жваво будувати житловий мікрорайон. Будинки там росли дуже швидко — як гриби після дощу. На місці, де мали спорудити стадіон, з’явилися сучасні багатоповерхівки з яскравими фасадами, а на місці парку — елітні котеджі.

Будівництво йшло дуже швидко, але назви для мікрорайону ще не було. І тоді будівельники назвали його Новими Осокорками — перше, що спало їм на думку. Мабуть, хтось із них згадав своє дитинство. Правда, ніхто не міг пояснити, навіщо потрібно було називати його «новим»: адже Старих Осокорків у місті не було. Проте всі жителі в розмовах між собою втрачали перше слово і називали Нові Осокорки просто Осокорками.

І ось у квартиру одного з будинків у цьому районі вселилася родина. Сім’я, треба сказати, була невелика: мама та її донька. Маму дівчинки звали Тетяною Григорівною, а дівчинку — Маринкою.

Тато у Маринки, звичайно, був, але він жив дуже далеко — не тільки в іншому місті, а й в іншій країні.

Чесно кажучи, Маринка не дуже й сумувала за татом, тому що майже не пам’ятала його — бачилися вони всього кілька разів. Але тато досить часто надсилав їй листи. Листи дуже приємно отримувати, але відповідати на них Марина не любила. Тому відповідь на кожен татів лист перетворювалася на справжнісіньку муку — наче приготування домашнього завдання.

Маринину маму вважали діловою жінкою, або як зараз кажуть — бізнес-леді. У неї була своя невелика фірма з працевлаштування. Справи її йшли досить успішно, але забирали багато часу. Тому вихованням Маринки здебільше займалася бабуся.

Досі мешкали вони в старій квартирі, у районі з не дуже доброю славою. Та й колишня квартира була так собі.