«Дженні»

Пол Ґелліко

Дженні

Вичерпна котологізація й опис життя бездомних котів, розказані як дивний сон маленького хлопчика

Киць-киць, Котику

(старовинна шотландська колискова)

Розділ перший

Як усе почалося

Пітеру здавалося, що його збила машина, хоча він нічого не пам’ятав відтоді, як вирвався від своєї шотландської няні й припустився через вулицю до парку на площі, де темно-смугасте кошеня грілося біля перил і вмивалося у променях ранкового весняного сонця.

Він хотів узяти кошеня на руки і погладити. Няня закричала, після цього — страшний удар, від якого день обернувся на ніч, немов згасло сонце й стало зовсім темно. Боліло приблизно так, як тоді, коли він упав, погнавшись за м’ячем біля купи каміння, і зчесав майже всю шкіру з одного боку ноги.

Схоже, що зараз він у ліжку, і няня якось дивно дивиться на нього. Вона досить близько, так близько, що він може розгледіти, наскільки її обличчя зараз бліде, а не свого звичайного веснянкувато-рожевого кольору, а ще, здається, воно тане, робиться таким крихітним, немов дивишся на нього крізь перевернутий телескоп.

Батьків тут немає, але Пітера це не дивує. Його батько — полковник на службі, а мати вічно зайнята одяганнями й гуляннями, тому залишає його з нянею.

Пітера обурювала б присутність у його житті няні, якби він так не прикипів до неї. Він знав, що у вісім років уже занадто дорослий, щоб мати доглядальницю, яка панькалася з ним і постійно намагалася водити за ручку, наче він не вмів ходити сам. Але зараз уже звик, що його мати зайнята і в неї немає часу бавитися з ним чи залишатися вдома ввечері, коли він засинає.

Вона дедалі більше покладалася на те, що няня її підмінить, і коли його батько, полковник Браун, одного разу заговорив, що, може, вже час няню відпустити, виявилося, його мати навіть уявити не може, як без неї обійтися, тож, звісно, няня залишилася.

Якщо він у ліжку, то, можливо, хворий, а якщо він хворий — тоді, мабуть, його мати довше побуде з ним, ніж зазвичай, коли прийде додому й дізнається про таку халепу. Можливо, зараз вони навіть виконають його давнє палке бажання і дозволять тримати у своїй кімнаті кота, щоб той спав, згорнувшись клубочком біля його ліжка, і навіть заповзав під простирадла і пригортався йому до рук холодними ночами.