«Чорний альбатрос»

Побоюючись пророцтва, маги закрили острів для людей. Свята й веселощі поринули в небуття. Минали роки. Змінювалися епохи. Кожен чарівник, проживши тисячу років, поступався місцем спадкоємцеві, але від цього на острові нічого не змінювалося. Нові маги вбачали свою місію у збереженні світу незмінним.

Так було доти, поки не прийшов час іти Агриппі. Коли ж старий чарівник побачив свою спадкоємицю, він зрозумів, що настала година розплати. Юна чарівниця Марика була схожа на загиблу дружину Агриппи, наче була її молодшою сестрою. Верховний Чарівник за допомогою підступного задуму спробував позбутися її, але зазнав невдачі. Тоді він удався до підлого обману й помінявся тілами зі своїм учнем Азаром.

Усі бачили, як Агриппу поглинула морська безодня, але ніхто не підозрював, що його давня, як скелі, і чорна, як ніч, душа вселилася в юнака. А душа хлопця впурхнула в птаха і з плачем злетіла над морем у вигляді чорного альбатроса.

Марика повинна була зайняти місце Агриппи, але вона відкинула пропозицію стати Верховною Чарівницею. Її не приваблювала доля правительки. Дівчинка була безнадійно закохана, мріяла про принца Гліба, сподіваючись домогтися взаємності. Вона кинула виклик самому Хроносу, відмовившись від сумовитого безсмертя заради радощів людського життя. Марика хотіла, щоб на острові знову стало велелюдно й залунав сміх. Старі-чарівники панічно боялися змін, але не наважувалися відкрито суперечити їй.

У Марики на острові був тільки один союзник — Прошка. За збігом обставин простий сільський хлопчисько потрапив на службу до принца, а звідти доля закинула його на острів Гроз. На всьому острові було лише двоє підлітків — Марика та Прошка, не враховуючи так званого Азара, у тілі якого ховався старий маг.

Глава 1

Таємна змова

Їх залишилося вісім магів-правителів.

Авдій, що був помічником Агриппи, якому Марика передала Жезл Влади. Володар доріг Зосима, який знайшов Марику й доправив її на острів. М'якотілий і флегматичний Саватій. Вічно мінливий Ксанф, прозваний Багатоликим. Гурій, який усюди намагався вставити своє слово. Весигон, що, навпаки, вважав за краще залишатися в тіні. Проктор, відомий своєю непохитністю. І невловимий Братир.