— Невже ви віддасте перевагу цьому хронічному невдасі? — презирливо скривив принц.
— Він не невдаха. Він великий винахідник. І колись про це довідаються всі,— упевнено заявила Марика.
Клим і Марика йшли, взявшись за руки. Дівчинку переповнювало щастя. Урешті-решт вона знала, чого хоче: ніколи з ним не розлучатися. Прошка мрійливо дивився їм услід.
— Колись я був у неї безнадійно закоханий, — зізнався він.
— Правда? — здивувався король.
— Вона й зараз змушує моє серце битися частіше. Я радий, що щастя знайшло мого онука. Чудово, що все добре закінчується.
Король посміхнувся й задумливо мовив:
— Що таке кінець? Це лише початок чогось іншого, можливо, ще цікавішого.
Комментарии к книге «Чорний альбатрос», Тамара Шамильевна Крюкова
Всего 0 комментариев