«Подвійне дно»

Але він не може. В нього відновлюється кровообіг у кінцівках, тож він аж скрутився від болю. З-під запухлих повік на мене благально глянули очі, та вже темно, він мене не зможе потім упізнати… Ну, добре, скотч я теж зніму, хай покличе на допомогу. Ось, одним різким рухом — і порядок.

— … твою мать!

— То ти ще й лаєшся? Нахаба! Ну, добре, бувай. Ось, візьми телефонну картку, подзвониш, куди тобі треба, там ще хвилин десять залишилось. Адреса — на будинку, глянеш на табличку. Телефон — ось, поряд, працює. За тобою приїдуть і порятують остаточно. А мені час іти.

Я ладна копняка собі дати, тому похапцем підводжусь. Як я раніше про це не подумала! Адже ті, в машині, мабуть вже завважили, що полонений зник, і скоро проїдуть своїм маршрутом у пошуках загубленого вантажу. Це якщо вже не мчать сюди. А тоді моя доля цілком визначена. Свідків розумні люди не залишають. Я б точно не залишила.

— Будь ласка, зачекайте! Прошу вас! Я не можу підвестись…

А, хай тобі трясця! Ні, не повернуся нізащо, полежить трохи і оклигає, міцний хлоп, я звернула увагу. Я йому нічого не винна.

— Ще хвилинку, прошу вас…

Я маю йти. Я повинна тікати звідси, бо інакше влипну в неприємну історію. І мені ніхто не допоможе, як ніхто ніколи не допоміг за все моє життя.

— Якби мені десь перебути до ранку, хоч кілька годин…

— Вибач, але я не можу тобі в цьому допомогти. Якщо хочеш, можу викликати «швидку» чи міліцію.

— Ні, я не… Але ж ви десь живете? Я тільки до ранку, а там піду.

— Я заплачу.

— Забудь про це.

— Але я не можу поворухнутися, та ще й холодно.

— Кровообіг скоро відновиться, до смерті не замерзнеш, п’ятнадцять градусів сьогодні, осінь тепла. Ну, трохи застудишся — це що найбільше. Подзвони додому, хай за тобою хтось приїде, скажи, що вскочив у халепу. Не вплутуй мене в свої проблеми, я й так зробила для тебе більше, ніж треба, ти помітив?

— Так, я вдячний вам, але…

— Все, бувай.

Я не встигаю пройти й кількох кроків, як темряву прорізає світло фар. Машина ще далеко, та я чомусь розумію, що це та сама машина. Розуміє це і чоловік на тротуарі. Так, втекти я не встигну. Сховатись тут нема де. Ряд будинків і дорога.