«Мовчав оркестр, обвисли прапори»

Мовчав оркестр, обвисли прапори (fb2) - Мовчав оркестр, обвисли прапори 18K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Роберт Хайнлайн

Роберт Гайнлайн

Мовчав оркестр, обвисли прапори

Я писав це коротеньке (1500 слів)

оповідання для журналу Colliers. Потім я пропонував його журналу American

Legion, де мене вилаяли за негідне зображення того, як у нас піклуються про

ветеранів війни. Тоді я запропонував його кільком редакторам

науково-фантастичної періодики, але вони сказали мені, що це оповідання не

науково-фантастичне. (Отакої, хай йому грець – подорожі в гіперпросторі чи з

надсвітовою швидкістю – це наука, а терапія і психологія – ні? Я, певне, чогось

не розумію). Але оповідання таки має недолік, та ще з таких, котрі зазвичай

фатальні. Спробуйте його виявити. Я дам відповідь, але в самому кінці.

– Найхоробріша

людина з усіх, кого я коли-небудь в житті бачив! – сказав Джонс, починаючи вже

цим набридати.

Ми –

Джонс, Акрайт і я – йшли до автостоянки о тій порі, коли закінчувалися години

відвідування у шпиталі для ветеранів. Війни спалахують і згасають, але поранені

завжди з нами — і між війнами про них згадують до біса рідко. Якщо ви завдасте

собі такий клопіт (що рідко хто робить), то можете знайти в одній з палат

понівечені людські уламки навіть часів першої світової війни. Тому наше

відділення організації ветеранів кожну неділю і на кожне свято споряджає

делегацію, щоб відвідати поранених. Я вже тридцять років ходжу з такими делегаціями

– якщо не можна віддати борг, можна хоча б спробувати сплатити відсотки. І з

часом можна навчитися це витримувати. Але молодий Джонс відвідував ветеранів уперше,

і цей візит справді пригнітив його. І знаєте, я зневажав би його, якби це було

не так – хлопці, яких ми тоді навідували, були найсвіжішим урожаєм з

південно-східної Азії. Якийсь час Джонс тримався, а як ми вийшли надвір, видав оту