У «Видозміненому вуглеці» я шукав якогось способу осмислити ідею оцифрованої людської свідомості та свою думку про те, що насправді така можливість не стала б апофеозом нашого виду, як, вочевидь, гадає дуже багато людей, а змінила б у людській поведінці навдивовижу мало. Завдяки видозміненовуглецевим технологіям, які є звичною частиною життя у світі Ковача, смерть, може, й не втратила б актуальності, але вже точно стала би предметом торгу. Але, як це буває в будь-якому суспільстві, одні люди завжди матимуть більше можливостей на торгах, аніж інші. А за відсутності універсальної соціальної справедливості — вона, сказати по правді, вочевидь, не надто добре вживається з нами, людьми як видом, — з цими торгами зі смертністю на Землі абсолютно реально настануть рай і пекло.
Мені подумалося, що перемагати за таких умов може лише надзвичайна людина. Для того, щоб зберегти її людську сутність, хоч якою вона є, і забезпечити її свободою мислення та силою для боротьби, знадобилася б надзвичайна броня. Їй знадобилася б майже немислима сила волі (і жовчне почуття гумору до пари). Це мала би бути майже демонічна особистість.
Настав слушний час, і ця людина з’явилася.
Комментарии к книге «Видозмінений вуглець», Ричард К. Морган
Всего 0 комментариев