«Червона Офелія »

0

Описание

Літо 1919-го року. Україна залита кров’ю патріотів. Кам’янець-Подільський на короткий час стає столицею УНР. На тлі цих драматичних подій починається історія пристрасного кохання 22-річного агента Розвідочної управи Марка Шведа та витонченої красуні — актриси місцевого театру Олесі Біличенко. За день до приїзду до міста головнокомандувача, Симона Петлюри, агенти московської комуни викрадають кліше для друку 250-гривневої купюри, яке Маркові необхідно повернути за усяку ціну. Заплутана історія з викраденим кліше перетворюється на справжню криваву драму, яка може зламати нашого героя або ж загартувати для майбутніх випробувань долі… Динамічно, професійно і небайдуже від журналістки, випускниці історичного факультету Кам’янець-Подільського університету Лори Підгірної про героїв минулого, котрі були такими ж живими людьми, як і ми сьогодні. Для широкого кола читачів.

1 страница из 178
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Лора Підгірна

Червона Офелія

Замість передмови

Мій дорогий Читачу!

Найперше, дякую за те, що тримаєш у руках цю книжку. Так не хочу тебе завантажувати подробицями історичних подій та зайвою патетикою! Скажу тільки: це історія про живих людей. Інакше не можу говорити про героїв роману «Червона Офелія». Чому? Бо сама мешкаю у Кам’янці-Подільському — місті, де відбувається більша частина описаної історії.

Мені пощастило тут мешкати, ходити тими ж вулицями, якими 100 років тому міг ходити мій улюбленець — головний герой цієї історії, Марко Швед, обдирати підбори об ту ж бруківку у Старому місті, що й Олеся Біличенко. У колишньому маєтку поміщиці Осавулової (нині — дитячому тубсанаторії), який у червні 1919-го перетворився на резиденцію уряду УНР, донедавна працювала моя мама. Будинок № 1 на Шпитальній, Вірменська площа, катедра, будинок Йосифа Ролле, міський будинок культури, Руські та Польські фільварки, усе Старе місто… Всі ці місця мені знайомі з дитинства.

Коли у 1994-му вступила на історичний факультет КПНУ — все тільки починалося. Відкривалися архіви й ламалися нав’язані радянською системою стереотипи й штампи; почали вголос говорити про Голодомор 33-го, про Розстріляне Відродження, про те, що історія України не така, якою нам її нав’язували у «Невловимих месниках» та «Весіллі в Малинівці», а українці — лицарі нескореного духу, а не носії «малинових шароварів». Що петлюрівці — не банда розхристанців, як нам подавали їх радянські підручники з історії, а військо Української Національної Республіки; що бандерівці й вояки УПА — це люди, що понад усе любили свою Україну і заплатили за її незалежність найвищу ціну — власне життя.

Сьогодні ми чудово розбираємося в історії Стародавнього Єгипту і Риму, захоплюємося історією вікінгів та європейських монарших династій, але так само мало знаємо про тих, хто творив історію України на початку XX століття. Нам знову підкладають якісь шароварні варіанти, пропонують фрагменти, окрайці тих величних подій, і, зрештою, простий українець так достеменно і не розуміє, чому ті хлопчаки гинули під Крутами, звідки взялася УПА, за що боролася Директорія, як могли українці на такій багатющій і родючій землі вмирати від голоду і чому врешті-решт опинилися на довгі десятиліття під владою совєцького окупаційного режиму, перетворившись у маріонеткове державне утворення — радянську Україну.

Комментарии к книге «Червона Офелія », Лариса Подгорная

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства