«Конституція у коміксах»

— Мама каже, що не повніє, бо в неї така Конституція!

— Не може бути, щоб у мами була своя Конституція, а в України — своя!

Ми з Марком завжди сперечаємося, хоч і народилися в один день. Бо ми

дуже різні: він — хлопчик, а я — дівчинка. От і зараз, коли вчителька на уроці

розповідала про Конституцію, він почав на мене нападати.

І зовсім не я почав, а Романа. Бо дівчата вредні і до всього чіпляються.

А вчителька розповідала нам про Конституцію України. До чого тут мама?

Наша мама — юристка, і якщо вона говорить, що має свою Конституцію, значить так і є.

А ще кажуть, що дівчатам треба поступатися! Ну як тут поступитися, коли вона говорить абищо?

Ми би, мабуть, остаточно розсварилися, якби мама не почула. Вона не

любить, коли ми сваримося.

— Так, що за ґвалт у нашій хаті? — запитала вона

— Ми сперечаємося про Конституцію, — пояснила Романа. — Марко не

вірить, що у тебе є своя Конституція.

— Романа вигадує різні дурниці! — закипів Марко. — Мамо, скажи їй!

— Тихо, діти. Зараз я вас помирю. Справа в тому, що Конституція…

Але стійте!

Ми же з вами ще не познайомилися! А це не ввічливо.

Привіт! Мене звати Романа, я вчуся у школі, люблю музику, свій планшет і маю брата Марка.

Привіт! Я — Марко. Ми з Романою двійнята.

Народилися в один день і вчимося в одному класі. Якби

хтось із вас знав, як важко вчитися в одному класі з

А це — наша мама. Вона у нас дуже розумна і

красива. Я теж такою буду, коли виросту.

Наша мама — юрист, тому любить, щоб усе було

по закону. Щоб ми не сварилися і були слухняними.

Наш тато — програміст. Він не може жити без

точності і всіх поправляє, особливо мене.

Він навіть з мамою іноді сперечається, бо мама

каже, що закон не дає однозначних відповідей, а тато

не терпить двозначностей.

А ще ми маємо бабусю та дідуся. Наша бабуся —

вчителька, але працює не в нашій школі. І слава Богу, бо

вчитися у рідної бабусі — таке неможливо витримати.

Ну а дідусь — професор. Він страшно любить

товсті книжки. Чим грубший том, тим ніжніше дідусь

його гладить. А ґаджетів дідусь не любить, хоча й

користується, бо сучасна наука без них ну ніяк не

Мама посадила нас навпроти себе і почала пояснювати:

— Конституція — це латинське слово, яке означає

устрій, порядок, побудову. Тому його використовують у

різних ситуаціях. Моя конституція — це побудова мого тіла, біологічні

основи його роботи. Ну а Конституція України, про яку вам розповіда-

ла вчителька — це побудова держави.

— Я ж тобі казала! — одразу заявила Романа

— Це я тобі казав! — відповів Марко.

— Діти, не важливо, хто що казав. Важливо розуміти суть.

— А навіщо нам Конституція? — запитала Романа.

— Ми ж не юристи, — підтримав сестру Марко.

Мама посміхнулася:

— А навіщо вам правила дорожнього руху?

— Щоб під машину не трапити, — сказав Марко.

— І знати, де можна гратися, а де ні.

— От і Конституція так само. Ви повинні знати, що можна, а що ні, які права маєте ви, і люди навкруги, і поліція, і президент.

— Президент має всі права. Він же головний, — впевнено заявив

— А от і ні! — одразу заперечила Романа. — Президента можуть

— Любі мої! Вашу суперечку люди вирішили дуже давно. Вони

зрозуміли, що коли керівник держави буде робити все, що йому зама-

неться, це закінчиться сумно.

— Усі будуть плакати? — уточнила Романа.

— Саме так, — кивнула мама. — Спочатку будуть плакати прості

люди, аж поки їм урветься терпець і вони візьмуться за зброю. І тоді

вже плакати доведеться владі.

— Або вороги нападуть, — додав Марко.

— Точно. Вороги завжди нападають, коли бачать, що держава

слабка. Згадайте 2014-й рік. Президент Янукович почав робити, що за-

манеться, люди повстали, і цим скористалася Росія, щоб окупувати наш

Крим та Донбас.

— Але ми їх проженемо, — запевнив Марко.

— Проженемо. Але для цього треба бути сильними. А сильна

держава — це коли кожен робить свою роботу. Влада — свою, 4

громадяни — свою, поліція —

свою. І все це розписано у

Конституції. До речі, ви знає-

те, що одну з перших сучасних

конституцій у Європі створили

— Не може бути! — здиву-

валася Романа.

— Але було. У 1710 році геть-

ман Пилип Орлик та Кошовий

отаман Війська Запорізького

Кость Гордієнко підписали кон-

ституцію, яка чітко описувала

систему влади, розподіляла

права й обов’язки Гетьмана та

Козацької ради.

— Це як наш Президент і

Верховна рада? — здогадався

— Точно. У США така консти-

туція з’явилася лише за сімдесят

років, а у поляків ще пізніше.

— То ми — найперші? —

Романа не приховувала захвату.

— Ну, не найперші, але й

не останні. І, до речі, теперішня

наша Конституція визнана одні-

єю з найкращих у світі.

— Круто! — діти разом за-

плескали у долоні.

— От бачите, ви й порозумі-

лися, — сказала мама. — Знан-

ня — найкращі ліки від су пе-

Наш дідусь знає все. Ну просто, як Вікіпедія. А може, навіть

краще. Ми його так і звемо між собою: Вікі-дідусь. І коли

ліньки вчити домашнє завдання — телефонуєш дідусю, і він

так гарно розповідає, що знання самі в голові вкладаються. Неначе

От ми якось і запитали:

— Дідусю, а що таке Україна?

Він подивився так, неначе ми його здивували цим запитанням.

— Україна — це наша країна, наша держава. А що, маєте сумніви?

— Звісно ні, — запевнив Марко.

А Романа уточнила:

— А країна і держава — одне й те саме? Чи різне?

Дідусь полишив товсту книжку, за якою, як завжди, сидів, і зняв

— Питання цікаве. А ви як гадаєте?

— Думаю, одне, — сказала Романа.

— Різне, — одразу заперечив Марко.

— Думаю, що ви обоє маєте рацію, — підсумував дід. — Бо назагал

можна сказати «країна Франція» та «держава Франція», і це буде одне

й те саме. Але під словом «країна» ми розуміємо передусім землю з

людьми, які там живуть. А під словом «держава» — окрім території ще

й владу та систему стосунків: гроші, закони, військо.

— Тобто може бути країна без держави? — уточнив Марко.

— Авжеж. Наприклад, колонія. Коли Індія була колонією Великої

Британії, вона була країною, але державою стала тоді, коли отримала

незалежність. І навпаки: держава Велика Британія тоді складалася з

багатьох країн: Канади, Австралії, Індії і так далі. Сьогодні більшість

країн є державами, тому їх можна називати й так, і так.

— І вони мають свої Конституції? — запитала Романа.

— Ого! А звідки ви знаєте про Конституцію? — дід знову здивувався.

— Нам мама розповіла, — похвалився Марко.

— Чудово. До речі, у нашій Конституції жодного разу не вжива-

ється слово «країна», а тільки «держава». Тому що там ідеться про

систему влади й стосунків. От, наприклад, у статті 1 сказано: Україна є

суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

І кожне слово тут має чітке значення.

— Ну і які це значення? — Романа подивилася з недовірою. —

Забагато складних слів.

— Нічого складного. Суверенна — значить, сама собою керує.

Незалежна — значить ніхто їй диктувати не може. Демократична —

значить владу має народ. Соціальна — значить дбає про своїх людей.

Правова — значить живе за визначеними правилами.

— Ого, яка у нас крута держава! — вигукнув Марко.

— Але держава — це не лише влада і закони. Держава — це і

територія, і громадяни. Усе це записано в Конституції. Ну а крім того, держава має свої символи, такі як герб.

— Це тризуб князя Володимира, — одразу похвалилася своїми

знаннями Романа.

— Точно. А ще прапор і гімн. Тому кожен з нас повинен поважати

та любити ці символи, якщо поважає і любить свою державу, свою

Ми ж казали, що наш Вікі-дідусь кращий за Вікіпедію! Він так

цікаво розповідає, все наче само в голову залазить.

— От ми говорили, що країна — це територія, на якій

живуть люди. Раніше територія належала князям, королям, графам.

Вони її ділили, як хотіли, продавали, купували разом з селами і міста-

ми. А зараз вся Україна належить громадянам України. Так записано в