«Конституція у коміксах»

— Мама каже, що не повніє, бо в неї така Конституція!

— Не може бути, щоб у мами була своя Конституція, а в України — своя!

Ми з Марком завжди сперечаємося, хоч і народилися в один день. Бо ми

дуже різні: він — хлопчик, а я — дівчинка. От і зараз, коли вчителька на уроці

розповідала про Конституцію, він почав на мене нападати.

І зовсім не я почав, а Романа. Бо дівчата вредні і до всього чіпляються.

А вчителька розповідала нам про Конституцію України. До чого тут мама?

Наша мама — юристка, і якщо вона говорить, що має свою Конституцію, значить так і є.

А ще кажуть, що дівчатам треба поступатися! Ну як тут поступитися, коли вона говорить абищо?

Ми би, мабуть, остаточно розсварилися, якби мама не почула. Вона не

любить, коли ми сваримося.

— Так, що за ґвалт у нашій хаті? — запитала вона

— Ми сперечаємося про Конституцію, — пояснила Романа. — Марко не

вірить, що у тебе є своя Конституція.

— Романа вигадує різні дурниці! — закипів Марко. — Мамо, скажи їй!

— Тихо, діти. Зараз я вас помирю. Справа в тому, що Конституція…

Але стійте!

Ми же з вами ще не познайомилися! А це не ввічливо.

Привіт! Мене звати Романа, я вчуся у школі, люблю музику, свій планшет і маю брата Марка.

Привіт! Я — Марко. Ми з Романою двійнята.

Народилися в один день і вчимося в одному класі. Якби

хтось із вас знав, як важко вчитися в одному класі з

А це — наша мама. Вона у нас дуже розумна і

красива. Я теж такою буду, коли виросту.

Наша мама — юрист, тому любить, щоб усе було

по закону. Щоб ми не сварилися і були слухняними.

Наш тато — програміст. Він не може жити без

точності і всіх поправляє, особливо мене.

Він навіть з мамою іноді сперечається, бо мама

каже, що закон не дає однозначних відповідей, а тато

не терпить двозначностей.

А ще ми маємо бабусю та дідуся. Наша бабуся —

вчителька, але працює не в нашій школі. І слава Богу, бо

вчитися у рідної бабусі — таке неможливо витримати.

Ну а дідусь — професор. Він страшно любить