«Молоко з медом»

Йоанна Яґелло

Молоко з медом

Коли Ти щось любиш — відпусти.

Якщо повернеться до Тебе — воно Твоє.

Якщо ні — значить, ніколи Твоїм не було.

Жодне дерево не виросте до неба, якщо його корені не сягають пекла.

Сестра Сара-Джоан: Видно, що ти любиш Сакраменто.

Крістін «Lady Bird» Мак-Ферсон: Справді?

Сестра Сара-Джоан: Ти пишеш про нього так ніжно, з такою любов’ю.

Крістін «Lady Bird» Мак-Ферсон: Я просто його описувала.

Сестра Сара-Джоан: Схоже, що ти його дуже любиш.

Крістін «Lady Bird» Мак-Ферсон: Мабуть, я просто уважна.

Сестра Сара-Джоан: А тобі не здається, що це одне й те саме? Любов і уважність?

Моїй онучці Ружі

Усе мало бути не так.

Ця мить. Одна з яйцеклітин дістається яєчника, аби там її запліднив живчик, котрий виграє перегони. Чекає. У той самий момент двісті п’ятдесят мільйонів живчиків (не набагато менше, ніж становить населення Сполучених Штатів) мчать до яйцеклітини зі швидкістю близько вісімнадцятьох кілометрів на годину. Біля трьохсот живчиків опиниться поруч, проте лише одному вдасться проникнути досередини. Іноді чиєсь щастя означає поразку інших. Не так усе мало бути, але так сталося.

Мить злиття. Тоді вже все відомо. Якою буде стать, яке волосся, який ніс, які здібності, яка вдача.

Упродовж перших чотирьох тижнів твоя дитина має близько міліметра завдовжки, важить грам, вона ніби макове зерня, а тоді зернятко гірчиці, чіпляється, ділиться на шари, і з кожного шару формуються різні органи. Тоді довжина подвоюється, дитя вже як кісточка яблука. Йому п’ять тижнів, і ти вперше біжиш до туалету, щоб виблювати сніданок, думаєш, що отруїлася. Ти ще не знаєш, що твоя дитина вже має голову, тулуб і хвостик. Не здогадуєшся, що вона вже є. 125 тисяч клітин, тобто удвічі більше, ніж місць на Національному стадіоні. Починають формуватися мозок і серце. Це вже не ніщо. Воно чекає, коли ти довідаєшся. Немає місячних, спершу ти думаєш, що це затримка, купуєш тест на вагітність, хвилюєшся, пісяєш на пластикове віконечко, чекаєш, тупцяючи на місці, переводиш подих, дивишся. Дві блакитні смужки не залишають сумнівів. Загортаєш тест у кілька шарів туалетного паперу, кладеш у пакет із «Сонечка» й запихаєш на самісіньке дно відра зі сміттям. Або ховаєш до шухляди, збережеш його на пам’ять.