«Ведмеже місто»

0

Описание

Бйорнстад — невелике містечко, що потопає в лісах, снігах та холоднечі. А ще — у безробітті й поступовому занепаді. Єдина його цінність — льодова арена, на якій щодня тренуються дитяча та юнацька хокейні команди — «ведмеді з Бйорнстада». Саме на плечі цих дітей та підлітків лягає майбутнє всього містечка, й саме на хокей покладають надії усі його мешканці. Та коли заповітна перемога уже, здається, майорить на обрії, у Бйорнстаді стається жахливий злочин. Тепер відповідальність за долю міста несуть усі — і діти, і дорослі. Тепер кожному доведеться робити вибір: мовчати чи говорити, ховатися чи битися, засуджувати чи виправдовувати. І саме тепер стане справді ясно, чи є ще у Бйорнстаді істинні «ведмеді», які здатні розрізнити добро і зло — і врятувати свій маленький світ.

1 страница из 315
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.


Фредрік Бакман

Ведмеже місто

Сáзі Бакман — моїй бабусі, яка навчила мене любити спорт. Яким би тихим було без нього моє життя. Сподіваюся, що у великому барі на небесах подають правильне сухе мартіні й завжди транслюють Вімблдон на великому екрані. Я сумую за тобою.

І Неді Шафті-Бакман: ти — моя найвеселіша, найкмітливіша, найсварливіша подруга. Ти підіймаєш мене увись, коли я цього потребую, і опускаєш на землю, коли я на це заслуговую. Ашеґетам.

Бйорнстад — вигадане місто. Всі імена, персонажі, місця та події є продуктом уяви автора, і будь-яка схожість з фактичними подіями, місцями та людьми є цілком випадковою.

Пізнього вечора наприкінці березня одна людина взяла двоствольну рушницю, пішла у ліс, приставила дуло до чола іншої людини й звела курок.

Ця історія про те, як ми до цього дійшли.

Бах-бах-бах-бах-бах.

Початок березня у Бйорнстаді, ще нічого не сталося. П’ятниця, усі просто чекають. Завтра юнацька хокейна команда Бйорнстада зіграє у півфіналі молодіжної ліги країни. Не настільки вже й важлива подія? Звичайно, не настільки. Але не для Бйорнстада.

Бах. Бах. Бах-бах-бах.

Місто, як завжди, рано прокидається: малі міста мусять задавати собі темп, щоб вижити у цьому світі. Ряди автомобілів на стоянці перед фабрикою вже вкриті снігом, люди ще не встигли розплющити очі і як слід прокинутися, а вже мовчки вишикувалися, щоб електронні пропуски зафіксували на реєстраторі робочого часу факт їхнього існування. З відсутнім поглядом і голосом автовідповідача вони обтрушують з черевиків сльотавий сніг і чекають, коли запрацює котрийсь із їхніх наркотиків — кофеїн, нікотин чи цукор, — і їхні тіла зможуть хоча би задовільно функціонувати до першої перерви на каву.

У той самий час на сусідній дорозі — ті, хто щодня вирушають на роботу до більших міст, по інший бік лісу. Руками в рукавицях вони постукують по обігрівачах, а з рота їм вириваються такі лайливі слова, які наважишся сказати, хіба коли нап’єшся, вмираєш або від надто раннього ранку сидиш у надто промерзлому «пежо».

Коли вони замовкають, можна розчути: «Бах-бах-бах. Бах. Бах».

Комментарии к книге «Ведмеже місто», Фредрик Бакман

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!