Фредрік Бакман
Ведмеже місто
Сáзі Бакман — моїй бабусі, яка навчила мене любити спорт. Яким би тихим було без нього моє життя. Сподіваюся, що у великому барі на небесах подають правильне сухе мартіні й завжди транслюють Вімблдон на великому екрані. Я сумую за тобою.
І Неді Шафті-Бакман: ти — моя найвеселіша, найкмітливіша, найсварливіша подруга. Ти підіймаєш мене увись, коли я цього потребую, і опускаєш на землю, коли я на це заслуговую. Ашеґетам.
Бйорнстад — вигадане місто. Всі імена, персонажі, місця та події є продуктом уяви автора, і будь-яка схожість з фактичними подіями, місцями та людьми є цілком випадковою.
Пізнього вечора наприкінці березня одна людина взяла двоствольну рушницю, пішла у ліс, приставила дуло до чола іншої людини й звела курок.
Ця історія про те, як ми до цього дійшли.
Бах-бах-бах-бах-бах.
Початок березня у Бйорнстаді, ще нічого не сталося. П’ятниця, усі просто чекають. Завтра юнацька хокейна команда Бйорнстада зіграє у півфіналі молодіжної ліги країни. Не настільки вже й важлива подія? Звичайно, не настільки. Але не для Бйорнстада.
Бах. Бах. Бах-бах-бах.
Місто, як завжди, рано прокидається: малі міста мусять задавати собі темп, щоб вижити у цьому світі. Ряди автомобілів на стоянці перед фабрикою вже вкриті снігом, люди ще не встигли розплющити очі і як слід прокинутися, а вже мовчки вишикувалися, щоб електронні пропуски зафіксували на реєстраторі робочого часу факт їхнього існування. З відсутнім поглядом і голосом автовідповідача вони обтрушують з черевиків сльотавий сніг і чекають, коли запрацює котрийсь із їхніх наркотиків — кофеїн, нікотин чи цукор, — і їхні тіла зможуть хоча би задовільно функціонувати до першої перерви на каву.
У той самий час на сусідній дорозі — ті, хто щодня вирушають на роботу до більших міст, по інший бік лісу. Руками в рукавицях вони постукують по обігрівачах, а з рота їм вириваються такі лайливі слова, які наважишся сказати, хіба коли нап’єшся, вмираєш або від надто раннього ранку сидиш у надто промерзлому «пежо».
Коли вони замовкають, можна розчути: «Бах-бах-бах. Бах. Бах».
Комментарии к книге «Ведмеже місто», Фредрик Бакман
Всего 0 комментариев