«Дощило птахами»

450

Описание

Навіщо жінка-фотограф прямує до таємничого лісу? Хто такий Тед Бойчук? Як йому вдалося вижити під час жахливої катастрофи? Цього фотограф так і не дізналася, адже Бойчук помер якраз перед її прибуттям до маленького хутору посеред хащ. Два літні мешканці хутору — Том і Чарлі — ще не знають, що поява фотографа повністю змінить їхнє життя. Так само, як і поява іншої старенької леді... «Дощило птахами» (2011) — не лише масштабна історична драма, а й лірична оповідь про маленьких людей, які втекли від гомінкого світу у праліс. Надзвичайно зворушливий роман Жослін Сосьє відзначено премією «П'ять континентів Франкофонії» (2011), Літературною премією колежів, премією ім. Ренґе Літературної академії Квебеку, преміями «Франція-Квебек» та читачів «Радіо Канада», а також читацькою премією Книжкового салону у Монреалі (2012). Роман перекладено німецькою, шведською, англійською та нідерландською мовами.

1 страница из 113
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Дощило птахами (fb2) - Дощило птахами (пер. Иван Рябчий) 1001K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Жослин Сосье

Жослін Сосьє
Дощило птахами

Для Марі-Анж Сосьє

Йтиметься про тих, хто зазнав слави і зник, про згоду зі смертю, яка робить життя цікавим, про непереборний поклик лісу та про кохання, яке наповнює життя сенсом. Ця повість мало подібна до правди, але, оскільки є свідки, відмовлятися від неї не варто. Ми позбавили б себе неймовірних і дивних місцин, де знаходять притулок унікальні створіння.

Це повість про трьох старих, які вирішили розчинитись у лісі. Про трьох істот, що понад усе цінували свободу.

— Свобода — це коли можеш обрати собі життя.

— І смерть.

Отаке Том і Чарлі викладуть своїй гості. Віку ж їм на двох — мало не два століття. Томові вісімдесят шість, а Чарлі на три роки старший. І вони певні, що попереду ще чимало зим.

А третій назавжди замовк. Щойно помер. Помер і похований, — повідомить Чарлі некликаній гості, яка відмовиться вірити в це, бо подолала далекий шлях, аби зустрітися з Бойчуком — Тедом, чи Едом, чи Едвардом, чиї невловиме ім'я та непосидюча доля не полишатимуть нас упродовж повісті.

Ця гостя — фотограф, та імені ще не має.

Ну, а кохання? Буде й кохання, заждіть. Воно буде, однак — пізніше.