«Щоденник Лоли»

Описание

Привіт! Мене звати Лола. Лола Гавриленко. Я навчаюся у школі — в тій самій, про яку навіть зняли серіал «#Школа», знаєш? У мене є свій крутий влог і сотні тисяч фоловерів, які стежать за всім, що відбувається у моєму житті. А відбувається в мене справді купа всього – я майстриня потрапляти у різні халепи й знаходити нові теми для відосів! Але іноді… іноді так хочеться поділитися з кимось тим, що мені болить, що мене хвилює і що радує... Відкрити комусь себе справжню… І цей хтось — мій щоденник. Йому я довіряю все найпотаємніше, найінтимніше та найособистіше — чого ніхто-більше-не-знає!.. І саме тому — тобі сюди зась! Це ПРИВАТНА ТЕРИТОРІЯ! Тож іди краще дивися мій влог, а від щоденника — руки геть: інакше я тебе знищу! Слово Лоли. ISBN 978-617-7563-48-7 Текст © Ольга Купріян, 2018 © ТОВ «КНИГОЛАВ», 2018

1 страница из 127
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Ольга Купріян

Щоденник Лоли

Якщо ти читаєш цей щоденник, нікому про це не кажи!

Маленький тест-ідентифікація особи:

Пам'ятка для чужих

Ніхто й ніколи не має права читати цей щоденник, окрім мене. Якщо сталося таке прикре непорозуміння, і твої руки якогось дива тримають цей зошит, негайно поклади на місце. Зроби вигляд, що цього ніколи не було! Забудь, що ти взагалі знаєш про існування цього щоденника. Я не жартую.

Якщо цей щоденник загубився або його викрали, і тепер він у тебе, поверни його мені, будь ласка, ось номер: +38 777 000 00 00 Я передумала, напиши мені в приват, ну, ти знаєш куди.

І сподіваюся, ти не вирішиш його читати.

Бо інакше Я ТЕБЕ ЗНИЩУ!

Слово Лоли.

Привіт. Коротше, я трохи забрехалася. Це капець як легко — навішати всім про багатенького таточка. Досить бурхливої уяви та сотень люксових френдів в інстаграмі та ютубі.

Навіть Паша, здається, майже повірив. Майже. Бо він надто добре мене знає, щоб вірити в таку маячню.

Паша єдиний, хто в курсі про мої справжні «справи». Про бабусю, малих і комуналку. І про маму... Не пам'ятаю, щоб я розповідала йому про батька — може, щось таке спочатку вигадувала. Але це ж ПАША! Часом здається, начебто його очі бачать мене на три метри вглиб. Може, він має якісь надприродні здібності, але мовчить. Що ж, усі мають право на таємниці. Навіть Паша. Навіть від мене.

Я йому, наприклад, досі не зізналася, що знаю про його записку на 14 лютого рік тому. Блін, реально мені щоразу соромно, як про це згадую. Легше було вдати, ніби нічого не бачила, ніж сказати, що я втюхалася в Едіка з 11-Г. «Г»!!! Ти собі можеш таке уявити? Це тепер я розумію, що він тупий, як дитячі ножиці, але тоді… краще про це не згадувати! І про мій любовний лист для нього. Добре, що я не підписалася повним іменем, а тільки поставила «Л». Тепер я сумніваюся, що він узагалі його прочитав. Може, він і почерку мого не розібрав? Хоча читати до 11 класу мав би навчитися. Хіба що його багата мамуся й за це носить хабарі завучці… До речі, тепер ми називаємо її «Дарина». Ми ж тепер старшокласники, можна.

Взагалі старшокласникам купу всього можна. Наприклад:

1. Сидіти за першою партою навіть якщо ти не зубрилка і не очкаричка.