Для чтения книги купите её на ЛитРес
Реклама. ООО ЛИТРЕС, ИНН 7719571260, erid: 2VfnxyNkZrY
Прислуга (fb2) 
- Прислуга (пер. Надежда Хаецкая) 1734K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Кэтрин Стокетт
Кетрін Стокетт
Прислуга
Дідусеві Стокетту, найкращому оповідачеві з усіх
Ейбілін
Розділ 1
Серпень 1962
Мей Моблі народилася недільного ранку в серпні 1960 року. Боже дитя, як кажуть. Піклуватися про білих малят — моя робота, як і приготування їжі та прибирання. За своє життя виховала сімнадцятьох дітей. Я знаю, як змусити діток спати, втихомирити їхній плач і посадити на горщик, перш ніж їхні мамуні встануть уранці з ліжка.
Але я ніколи не чула, щоб дитина верещала так, як Мей Моблі Ліфолт. Першого дня, коли я переступила поріг будинку, вона була аж червона й кричала від здуття животика, відкидаючи пляшечку, наче то гнила ріпа. А міс Ліфолт, здавалося, просто боялася власного дитяти.
— Що я роблю неправильно? Чому це не припиниться?
Це? Тоді я вперше здогадалася, що щось не так у цій ситуації.
Отож, я взяла ту рожеву дитинку, що аж заходилася від крику, в свої руки. Погойдала її на стегні, щоб відійшли газики, і не минуло й двох хвилин, як Крихітка перестала плакати та всміхнулася до мене так, як робить тепер повсякчас. Але міс Ліфолт до кінця дня більше не взяла власну дитинку на руки. Я достатньо бачила жінок, які після пологів боялися власних дітей. Ото й подумала, що то воно.
Прислуга (fb2) - Прислуга (пер. Надежда Хаецкая) 1734K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Кэтрин Стокетт
Кетрін Стокетт
Прислуга
Дідусеві Стокетту, найкращому оповідачеві з усіх
Ейбілін
Розділ 1
Серпень 1962
Мей Моблі народилася недільного ранку в серпні 1960 року. Боже дитя, як кажуть. Піклуватися про білих малят — моя робота, як і приготування їжі та прибирання. За своє життя виховала сімнадцятьох дітей. Я знаю, як змусити діток спати, втихомирити їхній плач і посадити на горщик, перш ніж їхні мамуні встануть уранці з ліжка.
Але я ніколи не чула, щоб дитина верещала так, як Мей Моблі Ліфолт. Першого дня, коли я переступила поріг будинку, вона була аж червона й кричала від здуття животика, відкидаючи пляшечку, наче то гнила ріпа. А міс Ліфолт, здавалося, просто боялася власного дитяти.
— Що я роблю неправильно? Чому це не припиниться?
Це? Тоді я вперше здогадалася, що щось не так у цій ситуації.
Отож, я взяла ту рожеву дитинку, що аж заходилася від крику, в свої руки. Погойдала її на стегні, щоб відійшли газики, і не минуло й двох хвилин, як Крихітка перестала плакати та всміхнулася до мене так, як робить тепер повсякчас. Але міс Ліфолт до кінця дня більше не взяла власну дитинку на руки. Я достатньо бачила жінок, які після пологів боялися власних дітей. Ото й подумала, що то воно.
Комментарии к книге «Прислуга», Кэтрин Стокетт
Всего 0 комментариев