«Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери»

1469

Описание

До нової книги знаного українського письменника Дмитра Кешелі “Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери” увійшли унікальні за стилем написання трагікомічні романи з народного життя. Трагедія й комедія, фантасмагорія і сучасні реалії, неповторна швейкіада закарпатського села — все це автор талановито поєднує із глибоким філософським осмисленням життя простих людей на зламі епох, на зламі держав. Художнє оформлення  Ярослава Дулейка

1 страница из 309
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст

Шрифты

  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

  • Аа

    Iowan

  • Аа

    San Francisco

  • Аа

    SF Serif

  • Аа

    New York

  • Аа

    Helvetica Neue

  • Аа

    Arial

  • Аа

    Georgia

  • Аа

    Times New Roman

  • Аа

    Courier

  • Аа

    Courier New

  • Аа

    Menlo

  • Аа

    SF Mono

стр.

Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери (fb2) файл не оценен - Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери 6962K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Дмитрий Михайлович Кешеля




Дмитро Кешеля

Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери



ПРИРІЧАНСЬКІ ХАРАКТЕРИ,

або

ЖИТІЄ АБОРИГЕНІВ БЕЗСМЕРТНОГО СЕЛА


Частина перша

Легенди і дійсність,

або ж

Від Лисої скелі до зірок



Заспів,

або ж

Короткий екскурс в історію


Ось уже з добру сотню років у пам’яті людей, у крові птахів і між їх крилами тече Велика ріка. Із теперішніх прирічанців її ніхто вже не пригадує, але вряди-годи комусь із сельчан візьме та й присниться: широчінь така, що й очами не перейти на тамтой берег, вода глибока, зате чиста, — аж видно, як на дні, устеленому срібними камінцями, кохаються молоді пари риб. А що вже різних птахів цвіте на голубіні плеса — вік сиди на березі, не злічиш. То тут, то там забрели по груди у течію верби, низько схилили над водою пелехаті голови, і полощуть, сміючись, довге зелене волосся. Сонце бреде повільно угорі, а потім не витерпить, озирнеться, чи не підглядає хто, стрибне хутко із небес у ріку, пірне під хвилями, освіжиться, обтрусить із себе воду, весело хукне і полетить знову на свій шлях. Благодать така — прокидатись не хочеться.

Комментарии к книге «Осінь Великих Небес, або Прирічанські характери», Дмитрий Михайлович Кешеля

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!