«Живий звук»

1062

Описание

Андрій Кокотюха (нар. 1970 р.) — популярний журналіст, письменник, сценарист. Закінчив факультет журналістики Київського Державного університету ім. Т. Шевченка. До 1996 року, коли друком вийшла перша збірка кримінальних творів «Шлюбні ігрища жаб», писав виключно в стіл. З того часу світ побачили 25 його книжок: окремі романи, видавничі проекти («Кримінальна Україна», «Таємниці та загадки України»), книжкові серії («Дивний детектив») тощо. Переможець літературних конкурсів, вісім разів ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». «Живий звук» — новий детективний роман Андрія Кокотюхи у стилі «нуар». Випадкове знайомство кримінального репортера Ігоря Варави з молодою «зіркою» естради Анжелою Сонцевою обернулося для нього дуже серйозними проблемами. Що відбувається з ним і довкола нього, Варава не може пояснити. Спроби хоч трошки розібратися в ситуації ставлять під загрозу його життя. Люди, які вважаються найближчими друзями Анжели, помирають чи зникають. Ситуація стає критичною, і Ігореві доводиться навіть перейти на нелегальне становище. І все одно він...

1 страница из 225
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Живий звук (fb2) - Живий звук 1241K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Андрей Анатольевич Кокотюха

Андрій КОКОТЮХА
ЖИВИЙ ЗВУК
Роман

Є люди, яким на роду написано бути жертвами.
Жорж Сіменон

Люди носять маски, на яких зображені портрети тих,
ким вони хочуть чи ким повинні бути. Сприятливий випадок
не змінює людину, а лише знімає з неї маску. Ваше справжнє
обличчя вас здивує. Але воно було там завжди.
Кліффорд Ірвінг

1. Сходить Сонцева

Я підхопив з підносу наповнений шампанським фужер і пройшов усередину.

На подібних тусівках бувати доводиться не часто. Можна сказати — практично не доводиться. Тому я не зрозумів: уже все почалося, ще нічого не почалося чи так і повинно бути.

Як для вечірки в клубі середньої престижності тут було надто тихо. Хоч людей вже й набилося досить багато, та й поїли не лише шампанським. Повз мене проходили дівчатка-офіціантки, розносячи коньяк у пузатеньких келишках, горілку в строгих класичних стопках, червоне вино та сік у високих склянках. Однак алкогольні напої чомусь активним попитом не користувалися. Аж дивно, адже, як на мене, народ, що зібрався для розпусти на халяву, повинен змагатися, хто більше вип’є.

Гості в основному зосередилися на закусках. Побачивши викладену на тарелі гірку смажених курячих крилець, я відчув, що не обідав. Тож одразу прилаштувався біля цього їдла за найближчим столиком.