Коли Сєрьожа пробував забирати мої іграшки, Лєночка (чи все-таки Людочка?) завжди опинялася поруч, і Сєрьожа відступав. Він ходив довкола мене кругами, як голодний хижак, що полює на здобич. Йому не потрібні були мої іграшки - його гра полягала у тому, щоб завдати мені болю. Лєночка ж відчувала себе моєю матір’ю, і її роллю було не дозволити хижаку завдати шкоди дитинчаті. Так ми роками жили втрьох - я, Сєрьожа і Лєночка. На новорічних ранках у мене був костюм зайчика, у нього вовка, а у неї - Червоної Шапочки.
У підготовчій групі (нам вже було по 6 років, і всі ми на той час вважали себе цілком сформованими особистостями) Сєрьожа знайшов собі іншу жертву - короткозорого Женю. Женю взяла під опіку Свєточка, а нам з Лєночкою довелося переформатовувати стосунки.
Обставини сприяють закоханим. Доконаний факт - це така зла гра долі - збіг обставин спочатку заманює тебе у цю пастку почуттів, а вже потім, коли ти безпорадний, знищує. Так було і з нами.
Комментарии к книге «Усі жінки курви», Олег Криштопа
Всего 0 комментариев