«Сірано де Бержерак»

Едмон Ростан СІРАНО ДЕ БЕРЖЕРАК Героїчна комедія на 5 дій

Душі Сірано хотів я присвятити шо поему.

Але душа та переселилась у Вас, Коклене, і тому я присвячую її Вам.

ДІЙОВІ ОСОБИ

Сірано де Бержерак. 

Крістіан де Невільет.

Граф де Гіш. 

Капітан Карбон  де Кастель Жалю.

Гвардійці (1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 5-й і т. д.).

Де Вальвер.

Другий маркіз.

Третій маркіз.

Сердитий добродій.

Другий мушкетер.

Іспанський офіцер.

Кавалерист. 

Городянин.

Бертранду, флейтист.

Два музиканти. Поети. 

Сестра Марта.

Буфетниця.

Мати Маргарита.

Сестра Клара.

Квіткарка.

Юрба, городяни, маркізи, мушкетери, злодії, пекарі, поети, гвардійці, гасконці, актори, скрипалі, пажі, діти, солдати, іспанці, глядачі, дами-манірниці[2], актриси, городянки, черниці. ін.

(Перші чотири дії відбуваються в 1640 р., п’ята – в 1655 р.)

ПЕРША ДІЯ  ВИСТАВА В БУРГУНДСЬКОМУ ГОТЕЛІ

Зала в Бургундському готелі, в 1640 р. Ніби повітка для гри в м’яча, пристосована і прикрашена для вистав.

Зала являє собою довгий чотирикутник; її видно навкіс, так, що одна з її стін становить задню декорацію, що йде від правого переднього кутка до лівого заднього; до неї перпендикулярно йде сцена, котрої видно зрізаний кут.

Сцена заставлена по обидва боки, вздовж куліс, лавами. Завіса – з двох розсувних полотнищ. Над завісою – королівський герб. З помосту до зали спускаються широкими сходами. По обидва боки сходів – місце для музикантів. Рампа, утворена свічками.

Два ряди бокових галерей, одна над одною.

Горішні галереї поділені на ложі. У партері, що становить місце дії нашої п’єси, креселок нема. У глибині партеру, тобто праворуч, на першому плані кілька лав, розташованих одна вище одної, а під сходами, що ведуть до горішніх місць і що видно їх тільки початок, – буфет, оздоблений свічниками, вазами квітів, кришталевими склянками, тарілками для печива, флаконами тощо. У глибині, посередині, під галереєю лож, вхід до театру. Великі двері, що розчиняються для глядачів. На обох половинках дверей, так само як у кількох кутках і над буфетом, червоні афіші з написом «Клоріза».

Перед початком вистави в порожнім ще залі напівтемрява. Незасвічені люстри низько опущені.

Публіка поволі сходиться. Кавалери, городяни, лакеї, пажі, 8 лодій, воротар тощо. Потім маркізи, Кіжі, Брісайль, буфетниця, музиканти тощо. Входить кавалерист.

(доганяючи його)

Кавалерист

Кавалерист

(до другого кавалериста, що тільки-но ввійшов)

Другий кавалерист

Другий кавалерист

Я мушкетер!

Перший кавалерист

(до другого)

Вправляються на рапірах.

(увіходить)

(показуючи тому ігри, що виймав з кишені)

(Сідав на долівку.)

(теж сідає)

Перший лакей

(витягав з кишені недогарок свічки, запалює його й приліплює до підлоги)

(до квіткарки)

(Обіймав її.)

Один з фехтувальнікіі

Один із грачів

Гвардієць

(переслідуючи квіткарку)

Гвардієць

(сідаючи на долівці поруч з іншими, що поприносили напої та наїдки)

(веде сина)

Другий чоловік

(витягаючи пляшку з-під поли плаща і теж сідаючи долі)

Городянин

(Показуючи кінцем ціпка на п’яницю.)

Один із фехтувальників, одступаючи, штовхає його.

(Потрапляє серед грачів.)

(усе переслідуючи квіткарку)

(швидко відводячи сина)

Компанія пажів, узявшись за руки, увіходить фарандолою й співає: «Траля-ляля-ляля-лялере!»

(суворо до пажів)

Перший паж

(удаючи ображену гідність)

(Жваво до другого пажа, коли воротар одвернувся.)

Другий паж

Перший паж

(зібравши коло себе гурток підозрілих осіб)

Другий паж

(кричить до інших, що вже посідали на горішніх галереях)

Третій паж

(Дмучи, стріляв з сарбакана – спеціальної дудочки горохом.)

(до батька-городянина)

Городянин

(Проходить далі під руку з сином.)

(до своїх супутників)

(до другого, показуючи на лаву вгорі)

(показуючи руками, як воно робиться)

Городянин

(ніби витягає щось потаємними швидкими рухами)

(кричить а горішньої лави)

(у партері, побачивши буфетницю)

Буфетниця

(з’являється перед прилавком)

Шум за дверима.

Чийсь фальцет

(здивовано)

Другий лакей

Входить компанія маркізів.

(побачивши, що зала наполовину порожня)

(Підходить до інших дворян, що ввійшли раніше.)

Обіймаються.

Другий маркіз

Публіка криками вітав свічкаря. Гуртується навколо люстр, що той випалює. Дехто розміщується в галереях. Ліньєр іде до партеру, подавши руку Крістіанові де Певільєту. Ліньєр трохи безладно одягнений, має вигляд витонченого п’яниці. Крістіан, в елегантному, але трохи старомодному одязі, стурбовано заглядає до лож.

Ті самі, Крістіан, Ліньєр, потім Рагно і Ле Бре.

(сміючись)

(тихо до Крістіана)

Крістіан киває головою на знак згоди.

Публіка вітає криками першу запалену люстру.

(до Брісайля, розглядаючи Крістіана)

Перший маркіз

(почувши це)

(представляючи Крістіанові)

Перший маркіз

(до другого)

Перший маркіз

(дивиться на осіб, що заходять до лож)

(настроюючи свої Інструменти)

(до Крістіана, вказуючи йому на публіку)

Перший маркіз

Вони називають жінок, що входять, дуже ошатно вдягнені, до лож, обмінюються уклонами, усмішками.

Другий маркіз

Перший маркіз

Другий маркіз

(до батька-городянина)

Перший маркіз

Другий маркіз

(завмираючи)

Перший маркіз

(одводить Крістіана набік)

(благально)

Капельмейстер

(стукаючи смичком по пюпітру)

(Підіймав смичок.)

Буфетниця 

Музики починають грати.

(удаючи, що йде)

(проходячи повз нього з підносом)

(Сідає перед буфетом. Буфетниця наливав йому вина.)

Голоси в публіці

(при появі маленького жвавого товстуна)

(одягнений у святковий пекарський костюм, швидко підходить до Ліньєра)

(представляючи Рагно Крістіанові)

(ніяковіючи)

(Озирається на всі боки.)

(п'ючи четверту свою скляночку)

(підходячи)

Перший маркіз

Другий маркіз

(Показуючи на дворянина, що походжає по залі, ніби шукаючи когось.)

Ле Бре підходить.

(з ніжністю)

(похитуючи головою)

Перший маркіз

(знизув плечима)

(сміючись) 

Шум захоплення в залі. Роксана з'являється в своїй ложі. Вона сідає попереду, дуенья – позад неї. Крістіан, що саме платить буфетниці, не помічає Роксани.

Другий маркіз

Перший маркіз

Другий маркіз

(підвів голову, помітив Роксану, жваво хапає Ліньєра за руку)

(дивиться)

(зі смаком попиваючи мускат)

У цю хвилину дуже елегантний пан з блакитною стрічкою через плече входить до ложі і стоячи розмовляв з Роксаною.

(здригавться)

(трохи вже напідпитку, підморгує) 

(Показує очима на Роксану.)

Застигає, замиловано споглядаючи Роксану. Група злодіїв у що хвилину, помітивши, що він стоїть з розкритим ротом, починає наближатись до нього.

(Виходить, похитуючись.)

(обійшовши залу, наближається до Рагно заспокійливо)

(недовірливо)

Ті самі, окрім Ліньера; де Гіш, Вальвер, потім Монфлері.

Перший маркіз

(побачивши де Гіша, що виходить із ложі Роксани і йде партером, оточений облесливими дворянами, серед яких і віконт де Вальвер)

Другий маркіз

Перший маркіз

Підходять до де Гіша.

Другий маркіз

Перший маркіз

(Іде в супроводі всіх маркізів та дворян на сцену. Гукає, обернувшись.)

(що слухав і спостерігав їх, здригається, почувши це ім'я)

(Засував руку в кишеню і стрічає там руку злодія, що саме взявся кишеню випорожняти. Обертається.)

(не випускаючи руки злодія)

(в жалісною усмішкою)

(Міняє тон, тихо й швидко.)

(не випускаючи руки)

(усе держить руку)

(випустивши нарешті руку злодія)

(Глянувши з любов’ю на Роксану.)

(З лютістю – на Вальвера.)

Вибігає. Де Гіш, віконт, маркізи, всі дворяни йдуть за завісу, щоб зайняти місце по лавах на сцені. В партері повнісінько. Жодного вільного місця на галереях і в ложах.

(його парик злітає вгору на кінці вудочки, закинутої пажем з горішньої галереї)

Крики радості

(розлючений, погрожуючи кулаком)

Сміх і крики

(дуже голосні, потім починають спадати)

Повна тиша.

(вражений)

Один із глядачів щось шепоче йому на ухо.

Шептання в публіці

Голос маркіза

(в тиші, із-за завіси)

(просовує голову в щілину завіси)

Стілець передають із рук в руки, через голови. Маркіз бере його і щезає, пославши кілька поцілунків у ложі.

Знов три удари. Завіса відслонюється. Маркізи сидять по боках сцеви, у вільних позах. Декорація являє обстановку пасторалі в блакитних тонах. Чотири маленькі кришталеві люстри освітлюють сцену. Скрипки тихо грають.

(тихо до Рагно)

(так само тихо)

Чути гру на козиці. Монфлері з’являється на сцені, величезний, в одязі пастушка, у надітій набакир шапочці, прикрашеній трояндами, грає на козиці, оздобленій стьожками.

(вклонившись, починає роль Федона)

(з партеру)

(із партеру, з лож)

(усе загрозливіше)

Над головами глядачів з'являється палиця, яку держить чиясь рука.

(дедалі тихшим голосом)

Палиця ходить ходором.

(з'являється в партері, ставши, на стілець із схрещеними руками, з войовничо заламаним капелюшем, з настовбурченими вусами і страшним носом)

Сенсація при появі Сірано.

Ті самі, Сірано, потім Бельров, Жоделе.

(до маркізів)

Всі маркізи

(схопившись)

Другий голос

(зібравши всю свою гідність)

(ввічливо)

(до тих, що кричать навкруг нього)

Коло розступається.

(відступаючи)

(до Монфлері)

(знов наступаючи, реве)

Юрба знову відступає.

(співає в глибині сцени)

(у нестямі)

(Повертаючись у той бік, де Монфлері стоїть у тоскному чеканні.)

(з шпагою в руках)

(злазить із свого стільця, сідає посеред утвореного людьми кола і влаштовується як у себе вдома)

(розвеселившись)

(ляскає в долоні)

Монфлері зникає, мов провалюється в люк. Буря сміху, свистків, криків.

(з осяяним обличчям, розвалюється на стільці, схрестивши ноги)

Бельроз виходить на авансцену і вклоняється.

(елегантно)

(виходить і говорить гугняво)

Молодий чоловік

(до Сірано)

(ввічливо, все сидячи)

Старий городянин

(повертається на стільці до городянина, шанобливо)

(повертаючи стілець до лож, галантно)

(повертаючи стілець до сцени)

(встає і кидає на сцену гаман)

(в захопленні)

(швидко хапає гаман і важить його на руці)

Починають виходити. Сірано дивиться круг себе з задоволеним виглядом. Але публіка незабаром спиняється, слухаючи наступну сцену. Жінки в ложах, що вже були повставали і наділи верхній одяг, спиняються, щоб послухати, і кінець кінцем сідають ізнову.

(до Сірано)

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

(кладе руку на шпагу)

Сердитий добродій

(Показує шпагу.)

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Не шкода й голови?

Сердитий добродій

Сердитий добродій

(вражений)

(наступав на нього)

Сердитий добродій

(відступаючи)

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

Сердитий добродій

(заїкуючись)

Сердитий добродій

(Б’є його в щоку.)

Сердитий добродій

 (Виштовхув сердитого добродія згідно зі своїми словами.)

Сердитий добродій

(що сходить ві сцени з маркізами)

Віконт де Вальвер

(знизуючи плечима)

(Підходить до Сірано, що дивиться на нього, і став у визивній позі.)

(хоче повести з собою обуреного Вальвера)

(в нестямі)

(скрикує, ніби його схопила судорога)

(що був відійшов, повертається)

(з гримасами болю)

(Кладе руку на шпагу.)

(добуває свою шпагу)

(зневажливо)

(схвильована до найвищої міри)

Картина. Коло цікавих у партері, маркізи і військові змішалися з городянами і простолюдом, пажі вилазять людям па плечі, щоб краще бачити. Всі дамп стоять у ложах. Праворуч де Гіш і його почет. Ліворуч Ле Бре, Рагно, Кіжі тощо.

(на хвилину заплющує очі)

(Робить те, що каже.)

Перші обміни ударами.

(Урочисто.)

(Ударяє Вальвера, той хитається.)

Радісні вигуки. Оплески в ложах. Летять квіти й хусточки. Військові о ючують і вітають Сірано. Рагно танцює від захоплення.Ле Бре щасливий і разом з тим у розпачі. Друзі віконта підтримують його і виводять.

(протягливий крик)

Метушня навкруг Сірано.

Жіночий голос

(швидко підходить до Сірано, простягаючи йому руку)

(до Сірано, беручи його за руку)

(до Бельроза)

(шанобливо)

Чути крики знадвору.

(виглянув)

(урочисто)

(Міняючи тон, до воротаря і доглядача свічок.)

Жоделе і Бельроз виходять, низько уклонившись Сірано.

(до Сірано)

Воротар відходить.

(до Сірано)

(Міняє тон, помітивши, що воротар відійшов.)

(удаючи, ніби кидає гаман)

(покашлюючи за своїм прилавком)

Сірано і Ле Бре обертаються. Вона несміливо підходить.

(З поривом.)

(здіймаючи бриля)

(Підходить до буфета.)

Вона хоче дати йому гроно, віп одривас одну ягідку.

Вона хоче налити йому вина, він спиняє її.

(Відламує половину пиріжка, решту віддає.)

(Цілує їй руку як принцесі.)

(Вклоняючись.)

Сірано, Ле В р е, потім воротар.

(Влаштовується за буфетом, кладе перед собою пиріжок.)

(Ставить воду.)

(Кладе ягідку винограду.)

(кінчає пиріжок)

(спалахнув з радості)

(їсть виноградинку)

(знизує плечима)

(підводячись)

(з гірким усміхом)

(Міняючи тон, поважно.)

(В знемозі.)

(зворушений)

(жваво хапає його за руку)

(вражений)

(вводячи когось, до Сірано)

Сірано, Ле Бре, дуенья.

(з реверансом)

(знову реверанс)

(спираючись на Ле Бре)

(збезумівши)

Сірано, Ле Бре, потім актори, Кіжі, Брісайль,  Ліньєр, воротар, музиканти.

(падає в обійми Ле Бре)

(в нестямі)

(Кричить:)

З деякого часу в глибині сцепи заворушились тіні акторів та актрис, чути шептання: починається репетиція. Музики знов сідають на свої місця.

(зі сцени)

(сміється)

Іде до виходу. У головпі двері входять Кіжі, Брісайль, кілька офіцерів, підтримуючи зовсім п’яного Ліпьєра.

(пізнаючи)

(ледве орудуючи язиком, показує зовсім зім’яту записку)

(страшним голосом)

(Показуючи на ліхтаря, що похитуючи держить воротар, цікаво дослухаючись до розмови.)

Ліньєр хапає ліхтар.

(До офіцерів.)

Актори і актриси в різноманітних костюмах, зійшовши зі сцепи, підходять до них.

(вдаряючи Ліньєра по плечу)

(в одязі субретки)

(до інших)

Друга артистка

(сплигуючи зі сцени)

Перша актриса

(так само сплигуючи, до старого актора)

(стрибаючи з радощів)

(до музикантів)

Музики приєднуються до кортежу. Всі беруть з рампи запалені свічки і розподіляють між собою. Утворюється факельний похід.

(виходить наперед, як каже)

Воротар одчиняє двері навстіж. Дається бачити закуток мальовничого старого Парижа, осяяного місяцем.

(стоячи на порозі)

(повертається до субретки)

Виходить. За ним похід – Ліньер, похитуючись, на чолі, актриси під руку з офіцерами, актори, підскакуючи – рушає в ніч при звуках скрипок у мерехтливому сяйві свіч.

ДРУГА ДІЯ ЦУКЕРНЯ ПОЕТІВ

Крамниця Рагyо, кондитера-кухаря, чимале приміщення на розі вулиць Сен-Оноре і Арбр-Сек, що їх широко видно в глибині крізь скляні двері. Вулиці сіріють у першому промінні світанку.

Ліворуч, на передньому плані, конторка із залізним наметом, під котрим висять гуси, качки, білі павичі. У великих фаянсових вазах високі букети з простими квітами, переважно жовтими соняшниками. З того ж боку, на другому плані, величезний камін; перед ним на колосальних таганах, що під кожним з них висить казанок, смажиться на деках усяка печеня.

Праворуч, на передньому плані двері. На другому плані сходи, що ведуть у невеличку залу на антресолях, яку видно крізь одчинені внутрішні віконниці. Там стоїть накритий стіл, світиться невеличка фламандська люстра: це затишна окрема їдальня. Дерев’яна галерея, що становить продовження сходів, веде, очевидно, до інших подібних покоїв.

Посередині приміщення залізний обруч, підійманий за допомогою мотузки; обвішаний дичиною, він становить подобу своєрідної люстри. Під сходами, в їх затінку, червоніють, палаючи, печі. Крутяться рожни. Пірамідами височіє всяка живність. Висять шинки. Ранішня метушня. Снують, штовхаючись, перелякані кухтики, величезні кухарі, дрібненькі пахолки. Море ковпаків з пір’ям півнів та цесарок. Приносять на бляшапих тацях та па івових плетінках солодке тісто, цілі гори печива.

Столи з блюдами й пирогами. Інші столи з стільцями навкруги чекають на одвідувачів. Маленький столик у кутку, що потопає в паперах. Перед відкриттям завіси Рагно сидить біля цього столика і пише.

Рагно, кухарі, потім Ліза. Рагно сидить при столику і пише з натхненним виглядом, числячи на пальцях.

Перший пекар

(несе зготовані ласощі)

Другий пекар

(несе блюдо)

Третій пекар

(з паштетом)

Четвертий пекар

(з мискою)

П’ятий пекар

(із смаженою птицею, прикрашеною пір’ям)

(перестає писати, підводить голову)

(Підводиться. До одного з кухарів.)

(Іде далі.)

Перший пекар

Другий пекар

(перед каміном)

(До одного в пекарів, показуючи на палянички.)

(До другого, показуючи йому незакінчений паштет.)

(До молодого учня, що, сидячи долі, нанизує на рожен птиць.)

Другий учень

(підходить з підносом, накритим тарілкою)

(Розкриває піднесене – великий торт у вигляді ліри.)

(зачарований)

Другий учень

Другий учень

(Помічає Лізу, що входить до кімнати.)

(До Лізи, з ніяковим виглядом показуючи ліру.)

(Кладе на конторку пачку паперових торбинок.)

Торбинки? Спасибі!

(Розглядає принесене.)

Ті самі, двоє дітей, що тільки-но зайшли до цукерні.

Перша дитина

Друга дитина

(схвильований, набік)

(До дітей.)

(Бере торбинку і перед тим, як покласти в неї пончики читає.)

(Кладе торбинку вбік і бере іншу. Хоче покласти туди пончики, читає.)

(Знов одкладає торбинку.)

(нетерпляче)

(Бере торбинку третю, вагається)

(знизує плечима).

(Стає на стілець і починає розставляти блюда на полиці.)

(користуючись з того, що вона повернулась до нього плечима, підкликає назад дітей, що вже були біля дверей)

Діти віддають йому торбинку, жваво беруть ласощі і виходять.

Рагно, розгладжуючи папір, читає.

Швидко входить Сірано.

Рагно, Ліза, Сірано, потім мушкетери.

(шанобливо вклоняючись)

(схвильовано)

(Ходить туди й сюди по цукерні.)

(ходячи слідом за ним)

(зневажливо)

(захоплено)

(Фехтуючи рожном, що держить у руках)

(до Сірано, що, проходячи повз конторку, мимохідь потис її руку)

(погрожуючи йому пальцем)

(Міняючи тон.)

(іронічно)

(нервово сівши до столу Рагно і беручи папір)

(подаючи йому перо, що тримав за вухом)

(із розкішними вусами, входить. Громовим голосом)

(обертаючись)

(знову беручись за перо і знаком відсилаючи Рагно)

(Кидав перо.)

(До Рагно.)

(б'ючи себе в груди)

(Знов бере перо.)

Пише. За скляними дверима видно якісь худі, несміливі силуети.

Рагно, Ліза, мушкетер, Сірано – пише при столику, – поети в чорних одягах, з панчохами, що спадають, заболочені.

(підходить до Рагно)

Перший поет

(входячи, до Рагно)

Другий поет

(так само стискаючи Рагно руку)

Третій поет

(Нюхає повітря.)

Четвертий поет

П’ятий поет

(його оточують, обіймають, тиснуть йому руки)

Перший поет

Другий поет

(підводячи на хвилину голову)

(Знов береться до листа.)

(до мушкетера)

(покручуючи вуси)

(пише, від часу до часу бурмоче собі)

Перший поет

Другий поет

Третій поет

(так само)

Перший поет

(так само)

Другий поет

(хапаючи пиріг)

(Хотів підписатись, але спиняється й ховає лист.)

(до другого поета)

Третій поет

(умощуючись перед підносом із тістечками)

Четвертий поет

(розглядаючи бабку)

(Одкушує верх бабки.)

Перший поет

(Хапає пірника.)

Другий поет

Третій поет

(обережно беручи тістечко)

Другий поет

(вгризаючись у торт-ліру)

(що приготувався читати вголос, відкашлявся, поправив ковпак на голові, став у позу)

Другий поет

(підштовхує ліктем першого)

Перший поет

(до другого)

(з набитими ротами)

(мало не вдавившись)

Поети відходять у глибину сцени, жуючи.

(що спостерігав усю картину)

(тихо усміхаючись)

(плеще його по плечу)

(Рагно йде до своїх друзів. Сірано стежить за ним очима потім несподівано звертається до Лізи.)

Ліза, що ніжно розмовляла з мушкетером, здригнулась і підійшла до Сірано.

(ображено)

(задихаючись від хвилювання)

(так голосно, щоб почув зальотник)

(Уклоняється мушкетерові і, глянувши на годинник, став біля дверей, спостерігаючи.)

(до мушкетера, що простодушно віддав уклін Сірано)

(Швидко виходить, Ліза за ним.)

(від дверей, роблячи знаки Рагно, щоб той одвів поетів)

(показуючи поетам двері праворуч)

(нетерпляче)

Перший поет

(у розпачі, з набитим ротом).

Другий поет

Всі швидко йдуть за Рагно, пограбувавши блюда з печивом.

Сірано, Роксана, дуенья.

Роксана в масці з’являється з дуеньєю за скляними дверима.

Він швидко відчиняє двері.

(Підбігає до дуеньї.)

(сквапно хапає паперову торбинку на столі)

(засмучено)

(виштовхує її)

(Зачиняв за дуеньєю двері, спиняється, здійнявши бриля, на шанобливій відстані.)

(знявши маску)

(опустивши очі)

(Уклоняючись.)

(Бере його за руку – спиняється вражена.)

Сірано хоче відняти свою руку.

(Сідає до столу, вмочує свою хусточку в склянку з водою.)

(сідає собі)

(обмиваючи рану)

(не випускаючи його руки)

(кінчаючи перев’язувати руку своєю хустиною)

(сміючись)

(блідий, підводиться)

(показує на свою руку, усміхаючись)

(розчиняє двері)

Дуенья зникла.

(тупає ніжкою)

(після мовчанки)

(крізь зуби)

(Поквапно надівав маску, вуальку на чоло і т. ін., неуважно.)

(Рукою посилає йому поцілунок.)

(вклоняючись)

Вона виходить. Сірано стоїть нерухомо, опустивши очі. Мовчання. Двері праворуч розчиняються. Рагно просуває голову.

Сірано, Рагно, поети, Карбон де Кастель Жалю, гвардійці, юрба і т. ін., потім де Гіш.

(нерухомий)

Рагно робить знак, і його друзі входять. В той самий час у надвірних дверях з’являвться Карбон де Кастель Жалю в одязі капітана гвардії і, побачивши Сірано, широко розмахує руками.

Карбон де Кастель Жалю

(підводить голову)

(у захваті)

(відступаючи)

(хоче потягти його з собою)

(відходить до дверей і кричить на вулицю громовим голосом)

Шум на вулиці, брязкіт шпаг, тупіт чобіт, що зближається.

(потираючи руки)

(входячи до цукерні)

(у переляку відступаючи)

(до Сірано)

Другий гвардієць

(потрясаючи йому руку)

Третій гвардієць

Кілька гвардійців

(не знаючи, котрому відповідати)

Перший гвардієць

(входить, підбігає до Сірано)

(потираючи руки)

(входить, за ним гурт)

Вулиця ва дверима виповнюється народом. Перед цукернею спиняються портшези, карети.

(стиха, усміхаючись, до Сірано)

(кричить надворі)

Натовп удирається до цукерні. Метушня. Радісні вигуки.

(стоячи на столі)

(навкруг Сірано)

(захоплено)

(підбігає з простягненими руками)

Другий маркіз

(холодним голосом)

(вражений)

(з каламарем)

(штовхаючи його ліктем)

(підходить)

Рух у юрбі. Всі розступаються. З’являється де Гіш у супроводі офіцерів. Кіжі, Брісайль, ті офіцери, що були з Сірано в кінці першої дії. Кіжі поквапно підійшов до Сірано.

(до Сірано)

Гомін, усі розступаються.

(уклоняючись Сірано)

(уклоняючись)

(тихо до Сірано, що має такий вигляд, ніби не чув нічого)

(здригнувся, випростався, раптом)

(Уси йому настовбурчуються, він розпростує груди.)

(якому Кіжі щось шептав на вухо)

(страшним голосом)

(дивиться на гасконців, що вишикувались навкруг Сірано)

Карбон де Кастель Жалю

(недбало сівши в фотелі, що приніс йому Рагно)

(вражений)

(Сірано на вухо)

(спокушений, трохи повеселівши)

(увіходить із нанизаними на шпагу капелюшами, оздобленими пір’ям, – пом’ятими, продірявленими)

(сміються)

Сміх затихає.

Ніякове мовчання.

(неголосно, до Сірано, вказуючи йому на капелюші)

(бере шпагу, на яку нанизано капелюші, і скидав їх уклоняючись, до ніг де Гіша)

(підводиться, уривчасто)

(До Сірано з шаленством.)

(на вулиці)

(що опанував себе, з усмішкою)

(з’являється в глибині)

(вклоняючись)

(продовжує свою фразу)

Де Гіш виходить. Видно, як він сідає в портшез. Вельможі віддаляються, перешіптуючись. їх проводжає Ле Бре. Юрба розходиться.

Сірано, Ле Бре, гвардійці, що розташувались за столами обабіч, – їм подають їсти й пити.

(насмішкувато вклоняючись тим, що виходять, не насмілюючись уклонитись йому)

(у розпачі, зводячи руки до неба)

(по мовчанці, беручи Сірано під руку)

Хвилин кілька тому ввійшов Крістіан, що замішався між гвардійців; ті не говорять до нього ні слова; він кінець кінцем сідає до столика, Ліза услуговує йому.

СЦЕНА VIII

(що сидить за столом у глибині сцени, із склянкою в руці)

Сірано обертається.

(Відходить під руку з Ле Бре. Вони тихо розмовляють.)

(підводиться і йде)

(Спиняється перед столиком Крістіана.)

(підводить голову)

Другий гвардієць

Перший гвардієць

(насмішкувато)

Другий гвардієць

(страшним голосом)

(Тричі з таємничим виглядом прикладає пальця до носа.)

Третій гвардієць

(показує на Сірано, що розмовляє в глибині сцени з Ле Бре )

Четвертий гвардієць

(підійшов і, не помічений Крістіаном, що розмовляє з попереднім, сів безшумно на стіл за його спиною)

П’ятий гвардієць

(замогильним голосом, вилазячи з-під стола, куди заліз був на всіх чотирьох)

Шостий гвардієць

(кладе Крістіанові руку на плече)

Мовчання. Всі дивляться на Крістіана, оточивши його із схрещеними па грудях руками. Він устає й підходить до Карбона де Кастель Жалю, який, розмовляючи з одпим з офіцерів, удає, ніби нічого не бачить.

(повернувшись і оглядаючи його з голови до ніг)

(Повертається до нього спиною.)

(підходить)

Всі наближаються із своїми дзигликами, розташовуються круг нього, витягаючи шиї. Крістіан верхи на стільці.

Мовчанка. Всі поволі підводяться. З жахом дивляться на Сірано.

Він, вражений, змовкає. Всі ждуть.

(ступаючи крок до Крістіана)

(жваво, спинившись)

(Блідне, червоніє, хоче кинутись на Невільєта.)

(Опановує себе, каже глухим голосом.)

(Продовжує оповідання.)

(З вибухом шаленства в голосі.)

(Звичайним тоном.)

Всі підводяться. Крістіан байдуже хитається на стільці.

(задихаючись)

(витираючи піт з чола)

(підскакуючи до нього)

Всі гасконці кидаються до нього, щоб усе бачити. Дійшовши до Крістіана, він опановує сам себе і веде оповідання далі.

(спалахнувши)

Усі кидаються до дверей.

Перший гвардієць

Лишіть мене із ним!

Другий гвардієць

Третій гвардієць

Один із гвардійців

Знов інший

(закриваючи двері праворуч)

Сірано, Крістіан.

(підбігаючи до нього)

(стискає йому руку)

(дивиться на нього, кладе йому руку на плече)

(дивлячись на Крістіана)

(у розпачі)

(у сп’янінні)

(Отямившись, удаваним голосом.)

(добуваючи з кишені недавно написаного листа)

(Кидається в обійми Сірано. Вони стоять, обнявшись.)

Сірано, Крістіан, гвардійці, мушкетер, Ліза.

Гвардієць

(прочиняючи двері)

(Просовує голову.)

Всі гвардійці

(входять і бачать обійми Сірано і Крістіана)

Один з гвардійців

Всі вражені.

(насмішкувато)

(Підкликає Лізу, тріумфально.)

(З афектацією нюхає повітря.)

(Підходить до Сірано, зухвало дивлячись йому на ніс.)…

(затинає його в щоку)

Радість. Гвардійці пізнали свого Сірано, вони аж стрибають з веселощів.

ТРЕТЯ ДІЯ ПОЦІЛУНОК РОКСОЛАНИ

Невеличкий майдан у давньому Маре[20]. Старі будинки. Перспективи переулків. Праворуч – дім Роксани і стіна її саду, з-за якої виступає широке листя дерев. Над дверима вікно та балкон. Перед порогом лава. По стіні в’ється плющ, жасмин обвиває балкон, хвилясто звисаючи вниз.

По лаві і камінню попід стіною легко зійти на балкон. Навпроти старовинний дім у такому самому стилі – камінь і цегла, з вхідними дверима, молоток на цих дверях обвитий тканиною, неначе хворий палець.

Коли підіймається завіса, дуенья сидить на лаві. Вікно па балкон Роксани відчинепе. Перед дуенью стоїть Рагно, одягпепий у ліврею; він кінчає щось оповідати, витираючи очі.

Рагно, дуенья, потім Роксана, Сірано і два пажі.

(підводиться і гукав в одчинене вікно)

Голос Роксани

(до Рагно, показуючи йому на двері навпроти)

(Кричить у вікно.)

Голос Роксани

Чути гру на струнних інструментах, що наближаються.

Голос Сірано

(за кулісами)

(входить з двома пажами, що грають на лютнях)

Перший паж

(іронічно)

(вириває в нього лютню і продовжує музичну фразу)

(з’являється на балконі)

(співаючи на той самий мотив)

(Зникає з балкона.)

(До музикантів.)

(Пажі рушають – він кричить їм услід.)

Сірано звертається до дуеньї.

(виходячи з дому)

(недовірливо)

(Декламує.)

(Тріумфуючи, до Сірано.)

(мимохіть посміхається, задоволений)

(Опановує себе, зневажливо.)

(в захопленні)

(покручує собі вуса)

(переконано)

(вклоняючись)

(що була вийшла, швидко з’являється)

(До Сірано, штовхаючи його в напрямку дому.)

Роксана, де Гіш, дуенья віддалік.

(до де Гіша, з реверансом)

(задихаючись)

(сміючись)

(безсило опускаючись на лаву, набік)

(дуже схвильована)

(з подивом, зачарований)

(міняючи тон і обмахуючись віялом)

(усміхаючись)

(Міняє тон.)

(наближається до неї)

Вона усміхається.

(показуючи кілька запечатаних пакетів)

(Ховає пакет у кишеню.)

(До Роксани.)

(дивиться на нього)

(зовсім близько)

(Голосно.)

(не тямлячись з радості)

(Цілує їй руку.)

Він виходить.

(робить за спиною в нього комічний реверанс)

(до дуеньї)

(Гукає, повернувшись у бік дома.)

Роксана, дуенья, Сірано.

(Показує на двері навпроти.)

(приставляючи мізинця до вуха)

(до Роксани)

(захоплено)

(До молотка на дверях.)

Вона дбайливо підіймав молоток і тихо стукав.

(бачить, що відчиняють)

(з порога, до Сірано.)

(жваво, коли вона майже зникла)

Вона обертається.

(усміхаючись)

(усміхаючись)

(Входить і зачиняє за собою двері.)

(уклоняючись перед зачиненими на хвилину дверима)

Двері прочиняються, Роксана висуває голову.

Обоє разом

Двері зачиняються.

Сірано, Крістіан.

(Помітивши Роксану, що виходить від Кломіри.)

(вклоняючись)

(Зникає за садовою стіною.)

Крістіан, Роксана, кілька напірників та манірниць і на хвилину – дуенья.

(виходить із дому Кломіри і прощається з компанією: реверанси, уклони)

(в розпачі)

(усе вклоняючись)

Усі вклоняються Роксані і одно одному, розходяться по різних вулицях. Роксана помічає Крістіана.

(сідає на лаві біля неї. Мовчання)

(заплющуючи очі)

(з гримасою)

(що наблизився до неї і жадібно дивиться на білу її шию)

(хоче підвестись)

(жваво, втримуючи її)

(Іде до свого дому.)

(відчиняв двері, щоб увійти)

(хвилину тому непомітно з’явився)

Крістіан, Сірано, на хвилину пажі.

(хапає його за руку)

Вікно на балкон засвітилося.

(схвильовано)

(зовсім тихо)

(що з’явились у глибині, до Сірано)

Перший паж

(тихо, швидко)

Пажі йдуть у різні боки. Сірано до Крістіана.

(збирає камінці і кидає в вікно)

Роксана, Крістіан, Сірано.

(розчиняє вікно)

(зневажливо)

(під балконом, до Крістіана)

(Сірано підказує йому слова)

(що хотіла була знов зачинити вікно, зупиняється)

(та сама гра)

(висуваючись на балкон)

(та сама гра)

 (та сама гра)

(спираючись на поручні балкона)

(тягне Крістіана під балкон, сам просковзуе на його місце)

(говорить півголосом, як Крістіан)

(з поривом)

(наближається до неї, гарячково)

(Спиняється, зніяковіло.)

(до краю схвильований, намагається поправитись)

(схвильованим голосом)

(Безумно цілує гілку, що звисав з балкона.)

Так, правда! Трепетом уся понята я, Я плачу, я дрижу, люблю тебе… твоя!…

Ти оп’янив мене!

Хай смерть приходить нині, Коли домігся я такого оп’яніння!

Мої, мої слова зробили чудо це -

І щастю я дивлюсь безмежному в лице!

Тепер одного лиш я прагну!

(під балконом)

Поцілунки!

(відкидаючись назад)

Сірано Ах!

Ви хочете…

(До Крістіана тихо.)

(до Роксани)

(трохи розчаровано)

(до Сірано, смикаючи його за плащ)

(нагинаючись)

Чути гру на лютнях. Роксана зачиняє вікно. Сірано дослухається до музики: один із пажів грає веселий мотив, другий – сумний.

З’являється капуцин з ліхтарем у руках, що ходить від дому до дому, розглядаючи двері.

СЦЕНА VIII

Сірано, Крістіан, капуцин.

(до капуцина)

(показує на одну з вулиць, що йдуть угору)

Сірано, Крістіан.

(Сам до себе.)

Шум відчипюваних віконниць. Крістіан ховається під балконом.

Сірано, Крістіан, Роксана.

(в екстазі)

(набік, засмучений)

(штовхає Крістіана до балкона)

(вагаючись)

(штовхає Крістіана)

Крістіан кидається і по лаві, гілках, колонах добирається до балюстради балкона.

(Обіймає її і цілує.)

Звуки лютень.

(Робить вигляд, ніби прибіг здалека, і голосно гукає.)

(дуже здивований)

Вона зникає в домі. В глибині з’являється капуцин.

(помітивши капуцина)

(Іде за Роксаною.)

Сірано, Крістіан, Роксана, капуцин, Рагно.

(з’являється на порозі свого дому, за нею Крістіан і Рагно з ліхтарем)

(до Роксани)

(до Крістіана)

(Розпечатуючи лист.)

(При світлі ліхтаря, що держить Рагно, вона читаэ сама собі, тихо.)

(До капуцина.)

(Всі наближаються, вона читає голосно.)

(Перегортає листок.)

(тихо до Крістіана)

(голосно, з розпачем)

(освітливши своїм ліхтарем Сірано)

(скеровує промінь на нього – і каже, ніби опанований сумнівом)

(До Роксани.)

(голосом мучениці)

(До Сірано в той час, як Крістіан одчиняє двері, жестом запрошуючи капуцина ввійти.)

(До капуцина.)

(штовхаючи, всіх у напрямку дому)

(до Крістіана)

Ідуть у дім.

Сірано сам.

(Вискакув на лаву, лізе по стіні до балкона.)

Лютні грають жалібний мотив.

Тремоло стає зловісним.

(Він уже на балконі. Насуває бриля на самі очі, скидав з себе шпагу, загортається в плащ, потім перехиляється і дивиться вниз.)

(Перескакує через балюстраду, тягне до себе гілку дерева, що росте за садовою стіною, і чіпляється за неї обома руками, готуючись упасти.)

СЦЕНА ХIII

Сірано, де Гіш.

(входить замаскований, навпомацки ступаючи в темряві)

(розглядаючи дім)

(Він хоче ввійти. Сірано стрибає з балкона, держачись за гілку, що зігнувшись дав йому змогу опинитись між де Гішем і дверима. Він падає, вдаючи, ніби злетів із страшенної височини, і простягається на землі як оглушений.

Де Гіш відскакує назад.)

(Коли він дивиться вгору, гілка вже на своєму місці, і він бачить тільки небо. Він нічого не розуміє.)

(сідаючи на землі, зміненим голосом)

(як уві сні)

(нетерпляче)

(підводиться, страшним голосом)

(відступаючи)

(ідучи на нього)

(знизуючи плечима)

(загороджуючи йому дорогу)

(вдаючи, ніби трохи заспокоївся)

(мимохіть посміхаючись)

(Задоволений сміється, обтрушується, вклоняється.)

(Здіймає щось собі з рукава.)

(Дмухає, ніби хоче пустити щось по вітру.)

(у нестямі)

(в ту хвилину, як де Гіш хоче пройти, простягає ногу, ніби хоче щось на ній показати)

(Не даючи де Гішеві пройти і хапаючи його за гудзик.)

(схрещуючи руки)

(Конфіденціально.)

(Сміючись.)

(у розпачі)

(Зневажливо.)

(Де Гішеві вдалось пройти повз Сірано і підійти до дверей Роксани. Сірано йде за ним, готовий схопити його.)

(обертаючись)

(здивований, ступав крок до Сірано)

(відступаючи,' щоб заманити його)

(знову робить крок)

(ідучи за ним довірливо і числячи на пальцях)

(та сама гра. Він усе більш дивується)

(вражений)

(імітуючи шум морських хвиль і роблячи широкі таємничі жести)

(страшенно зацікавлений, сідаэ на лаву)

(Звичайним своїм голосом.)

(схоплюється з місця)

Двері дому відчиняються, з’являються лакеї з засвіченими канделябрами. Світло. Сірано здіймає бриль, що був низько насунений.

(вклоняючись)

Обертається. Картина. За лакеями ідуть Роксана і Крістіан, держачись за руки. Капуцин ступав вслід, усміхаючись. Рагно високо несе факел. Дуенья замикав процесію, ошелешена, в нічному одязі.

Ті самі, Роксана, Крістіан, капуцин, Рагно, лакеї, дуенья.

(до Роксани)

(Вражений, пізнає Крістіана.)

(Вклоняючись Роксані, захоплено.)

(До Сірано.)

(вклоняючись)

(вказуючи де Гішеві на закоханих і задоволено похитуючи довгою сивою бородою)

(дивиться на нього крижаним поглядом)

(До Роксани.)

(до Крістіана)

(Виймає папір, що сховав був до кишені.)

(Подає йому наказ.)

(кидаючись Крістіанові в обійми)

(до Сірано насмішкувато)

(до Роксани)

(обіймаючи Роксану)

Чути вдалині – барабани вибивають марш.

(що обійшов у глибину)

(до Сірано, котрий усе хоче відтягти його від неї, а вона його затримує)

(та сама гра)

(та сама гра)

(та сама гра)

(та сама гра)

(спиняючись)

ЧЕТВЕРТА ДІЯ ГАСКОНСЬКІ ГВАРДІЙЦІ

Пост, що займав загін Карбона де Кастель-Жалю при облозі Арраса.

В глибині – укіс, що йде через сцену. На обрії видно долину, покриту укріпленням. Мури Арраса і силуети його будівель вимальовуються вдалині на небі.

Шатро; розкидана зброя, барабани і т. п. Світає. Схід жовтів. Вартові стоять на своїх місцях. Огні.

Гасконські кадети сплять, загорнувшись у плащі. Карбон де Кастель-Жалю і Ле Бре не сплять. Вони дуже бліді й схудлі. Крістіан спить серед інших, також у плащі, на передньому плані, лице йому освітлює вогонь. Тиша.

Крістіан, Карбон де Кастел'ь-Жалю, Ле Бре, гвардійці, потім Сірано.

(роблячи знак, щоб він говорив тихіше)

(до гвардійців)

(До Ле Бре.)

Чути вдалині кілька пострілів.

( До гвардійців, що попіднімали голови. )

Гвардійці вкладаються знов. Нові постріли, ближче.

(стривожено)

Голови, що підіймались були, знов ховаються під плащі.

(за сценою)

Голос Сірано

Другий вартовий

(з’являючись на гребені валу)

Спускається. Ле Бре біжить йому назустріч, стурбований.

(роблячи йому знаки, щоб той нікого не збудив)

(спиняючись біля Крістіана)

(Дивиться на Крістіана.)

(Бачить, що Сірано йде до шатра.)

(Піднімає полотнище і заходить у шатро.)

Ті самі, крім Сірано. 

Світанок яснішає. Рожеве проміння. Аррас золотиться на обрії. Чути постріл із гармати, зараз же за ним грім барабанів, дуже далеко, ліворуч. Інші барабани б’ють ближче, звуки їх перекочуються і лунають майже на сцені і віддаляються праворуч, перебігши через весь табір. Шум пробудження. Далекі голоси офіцерів.

(зітхаючи)

Гвардійці ворушаться під своїми плащами, потягаються.

Другий гвардієць

Третій гвардієць

Четвертий гвардієць

(дивиться на себе в уламок кіраси)

Інший гвардієць

(підходячи до шатра, куди ввійшов Сірано, стиха)

(так само тихо біля входу в шатро)

Другий гвардієць

(кидаючись до першого, який щось жує)

Гвардієць

Посхоплювались, кидаються до них.

(в нестямі)

Тим часом настав уже день.

Ті самі, Сірано.

(виходить із шатра, спокійний, з пером за вухом, з книжкою в руці)

(Мовчання. До першого гвардійця.)

Як легко шлункові, то тяжчає ногам!

Другий гвардієць

Третій гвардієць

Четвертий гвардієць

Інший гвардієць

(кидає йому книгу, що держав у руках)

Знов інший гвардієць

Той самий гвардієць

Той самий гвардієць

Інший гвардієць

Перший гвардієць

(знизуючи плечима)

(схрестивши руки)

Старий сідає і готується грати.

Старий починає грати лангедокської мелодії.

Всі голови схиляють, у всіх мрійні очі, вояки швидко витирають сльози – рукавом, полою плаща.

(до Сірано)

(робить барабанщикові знак підійти)

(Подає знак, – лунає барабан.)

(схопившись на ноги і кидаючись до зброї)

(усміхаючись)

(що дивиться в глибину сцени)

(незадоволено)

(усміхаючись)

Другий гвардієць

Третій гвардієць

Перший гвардієць

Другий гвардієць

Перший гвардієць

Другий гвардієць

Всі швидко беруться грати в кості й карти на барабанах, лавках, на землі, на плащах. Закурюють довгі люльки.

Проходжаеться туди й сюди і читав невелику книжку, що добув із кишені. 

Входить де Гіш. Всі вдають заглиблених у гру і вдоволених. Де Гіш дуже блідий. Підходить до Карбона.

Ті самі, де Гіш.

(до Карбона)

(Вони оглядають один одного. Набік, задоволено.)

(дивиться на гвардійця)

(Звертаючись до гвардійців.)

(уткнувши носа в книяску)

(здивований і задоволений)

Гвардійці вдають, ніби не слухають, але карти і гральні кості зависли в повітрі, дим не виривається з ротів: дожидання.

Мовчазна радість. Карти і кості падають. Дим вилітає.

Карти, кості, дим: падають і вилітають в усе більшою радістю.

(витягаючи з кишені білий шарф і простягаючи де Гішеві)

Мовчання. Гвардійці стримують сміх, схилившись над картами і костями. Де Гіш обертається, дивиться на них, – вони зараз же набирають знов поважного вигляду і беруться за гру. Один із них байдужно насвистує пісеньки, що грав флейтист.

(беручи шарф)

(Іде до валу, сходить на нього і кілька разів махає шарфом у повітрі.)

(на гребені валу)

Що за людина там тікав швидко так?

(спускаючись)

(недбало пов’язує шарф)

(до гвардійців)

Усі встають. Брязкіт шпаг, шум застебуваних портупей.

Перший гвардієць

Всі сідають знову, відновлюють перервану гру.

(до Карбона)

(вклоняючись)

(уклоняючись)

Відходить разом з капітаном.

(до гвардійців)

Де Гіш тихо розмовляє з Карбоном де Кастель-Жалю. Вони дають накази. Бійці готуються до опору. Сірано підходить до Крістіана, що сидить непорушно, схрестивши руки.

(хитаючи головою)

(добуває з кишені папірця)

(Бере лист, розгортає.)

(швидко беручи листа, з наївним виглядом.)

Крістіан дивиться на нього.

(Жваво поправляється.)

(вириває в нього листа)

Вдалині у таборі шум.

Голос вартового

Постріл. Гомін. Передзвін балабончиків.

Всі кидаються глянути, що воно.

Всі кидаються на вал і дивляться. Балабончики наближаються.

Усі встають, шикуються.

(До гвардійців.)

Карета швидко в’їздить. Вона вкрита болотом і пилом. Фіранки на вікнах опущені. Ззаду два лакеї. Вона раптом зупиняється.

(до гвардійців)

(До другого.)

Двоє гвардійців кидаються виконати його наказ. Двері відчиняються.

(вискакуючи з карети)

Звук жіночого голосу примушує всіх враз підняти схилені голови.

Всі вражені.

Ті самі, Роксана.

(кидається до неї)

(Сідає на барабан, що їй подають.)

(Сміється гордо.)

(Посилає рукою поцілунок Крістіанові.)

(Дивиться на всіх.)

(Помітивши Сірано.)

(підходить)

Перший гвардієць

(замішано)

(так само)

(так само)

(так само)

(так само)

(кидаючись в обійми Крістіанові)

(заглядає у вічі)

(у розпачі)

(обертається)

(до де Гіша)

(все з більшим піднесенням)

Другий гвардієць

(у захваті)

(Поглядає на де Гіша.)

Де Гіш виходить.

Ті самі, крім де Гіша.

(благально)

Перший гвардієць

(до інших)

(кидаються, штовхаються, метушаться)

(до Сірано, що ще умовляє її)

(як і інші, підперезавшись, отрусившись від пилу, почистивши шапку, розправивши перо на ній і витягши манжети, підходить до Роксани і церемонно)

Роксана вклоняється і жде, опершись на руку Крістіанові. Карбон рекомендує.

(до Роксани)

(рознімає пальці, хустина, що вона держала в руці, падає)

Всі кидаються підняти хустину.

(швидко хапає її)

(усміхаючись)

(прикріпляючи хустину до свого капітанського списа)

(до інших)

(почувши це, розгнівано)

Всі впали духом.

Гвардієць

Другий гвардієць

(спокійно)

(кидаються до карети)

(стежачи за ними поглядом)

(стає на козлах, як штукар на ярмарку)

(тихо до Крістіана)

(Витягає з-під сидіння блюдо і підіймає його.)

(тихо до Крістіана)

(Розмахує шматом печені.)

(тихо до Крістіана)

(до гвардійців, що вертаються від карети з повними руками наїдків)

(Накривав до їжі на столі, їй помагають два мовчазні лакеї, що стояли позад карети.

До Крістіана, якого хотів одвести вбік Сірано.)

Крістіан береться помагати, Сірано робить стурбований рух.

Перший гвардієць

(сіяючи, одбатовує собі величезний шматок шинки)

(Поправляється, швидко зирнувши на Роксану.)

(викидаючи подушки з карети)

Метушня. Розпорюють подушки, наповнені смаженими перепелами. Сміх. Радість.

Третій гвардієць

(до першого)

(передаючи пляшки)

(накидаючи на обличчя Сірано згорнену скатерку)

(потрясаючи каретним ліхтарем)

(тихо до Крістіана, разом із ним розстилаючи убрус)

(все більш лірично)

(наливаючи вино, частуючи)

(Переходить від одного до одного.)

Перший гвардієць

(помагає їй, у нього руки повні тарілок, – каже набік)

(підходить до Крістіана)

(намагаючись затримати її)

(що відійшов, щоб подати на кінці списа хліба вартовому, що стоїть на валу)

(До Рагно.)

Як оком мигнути, все поховалось в шатро, під одежу, плащі, шапки тощо. Де Гіш прудко ввіходить і раптом спиняється, нюхаючи повітря. Мовчання.

Ті самі, де Гіш.

(байдуже наспівує)

(спиняється й дивиться на нього)

Другий гвардієць

(обертається)

(трохи напідпитку)

(підкликаючи Карбона, щоб дати йому якийсь наказ)

(червоний, як буряк, ховав пляшку за спиною, невиразно)

Гвардієць

(похитуючись) 

Другий гвардієць

(люб’язно посміхаючись де Гішеві)

Перший гвардієць

(підходить до нього оскаженілий)

(хапаючи його за руку і струшуючи)

(знизавши плечима, відштовхує його, хутко підходить до Роксани)

Другий гвардієць

(до першого)

Усі наїдки з’являються немовби якимись чарами.

(з блискучими очима)

(Опановуючи себе, гордо.)

(вклоняючись)

Перший гвардієць

(у захваті)

(сміючись)

Гвардієць

Гвардійці танцюють з радощів.

(що зник був за валом, з’являється на гребені)

(Показує на ряд списів, що витикаються з-за валу.)

(до Роксани, вклоняючись)

(Бере її під руку, йде з нею на вал. Всі здіймають шапки і йдуть за ними.)

(підходить до Сірано, швидко)

Коли Роксана з’являється на валу, списи зникають, похилені на знак вітання; лунають крики; вона вклоняється.

(за сценою)

(схрестивши руки)

(помітивши Роксану, що вертається)

Вони швидко заходять у шатро.

СЦЕНА VIII

Роксана, Крістіан; у глибині надходять і проходять гвардійці. Карбон і де Гіш дають наказ.

(підбігає до Крістіана)

(бере її за руку)

(відхитуючись)

(ласкаво відтручаючи її)

(показуючи на групу гвардійців у глибині)

(розчулена)

Вона йде до гвардійців, що шанобливо оточують її.

Крістіан, Сірано, у глибині Роксана, що розмовляє з Карбоном і кількома гвардійцями.

(гукаючи біля шатра Сірано)

(з’являється, озброєний для бою)

(підбігає)

Вона прудко підходить до Сірано. Крістіан пішов.

Роксана, Сірано, потім Ле Вре, Карбон де Кастель-Жалю, гвардійці, Рагно, де Гіш тощо.

(розгублено)

(бере її за руку)

(усміхаючись сумнів)

Чути постріли.

(тратить голову – набік)

(До Роксани.)

(швидко підходить, кличе його стиха)

(обертаючись)

(Щось шепче йому.)

(випускаючи руку Роксани, скрикує)

(сам собі, остовпілий)

Знову постріли.

Вона відходить поглянути.

(хоче кинутись уперед)

(швидко спиняючи її)

Входять гвардійці, ховаючи те, що несуть, утворюють гурт, що не дає Роксані підійти ближче.

(віддаляючи її)

(Урочисто.)

(З жахом поправляється.)

Вона кидається, розштовхує всіх.

(до Сірано)

Роксана падає на тіло Крістіана. Знову стрілянина. Дзвін зброї.

Шум. Барабани.

(із шпагою в руках)

Підбіг Рагно, несучи воду в шоломі.

(умираючим голосом)

(швидко і тихо на ухо Крістіанові в той час, як обезуміла Роксана намочує в воді клапоть матерії, що вирвала у себе на грудях)

Крістіан закриває очі.

(до Сірано)

(припадаючи щокою до щоки Крістіана)

(Розпечатує.)

Стрільба. Крики. Шум битви.

(намагаючись відняти руку, що держить Роксана, стоячи навколішках)

(Тихо плаче.)

(стоїть, знявши шапку)

(добуваючи шпагу, набік)

Вдалині сурми.

(з’являється на валу, без шапки, з пораненим чолом, гукає громовим голосом)

(розглядає лист)

(за сценою)

(що виліз на свої козли і спостерігає битву за валом)

(до де Гіша, вказуючи на Роксану)

(цілуючи листа, завмираючим голосом)

(зіскочивши з карети, підбігає до неї)

(на валу, до гвардійців, люто)

(за сценою)

(до де Гіша)

(підбігає до Роксани, бере її на руки)

(кричить услід Роксані, яку понесли де Гіш і Рагно)

Шум, крики. Поранені гвардійці падають на сцені. Сірано кидається у битву, його спиняє на валу Карбон де Кастель-Жалю, залитий кров’ю.

(кричить до гвардійців)

(До Карбони, якого підтримує.)

(Потрясає списом, на кінці котрого має хустина Роксани.)

(Застромляє спис древком у землю, гукає гвардійцям.)

(До флейтиста.)

Флейтист грає. Поранені зводяться на ноги. Гвардійці на валу гуртуються круг Сірано і його маленького прапора. Карета наповнюється і покривається озброєними людьми, обертається в редут.

(з'являється, задкуючи, на валу і кричить, одбиваючись)

(Падає мертвий.)

Вал укривається за хвилину масою ворожих солдатів. Розвіваються імперські прапори.

(у ворожих лавах)

Залп із ворожих рушниць. Гвардійці падають з усіх боків.

Іспанський офіцер

(здіймаючи шапку)

(декламує, стоячи серед свисту куль)

(Кидається вперед із кількома ще живими гвардійцями.)

Все губиться в шумі битви.

П’ЯТА ДІЯ ГАЗЕТА СІРАНО

П’ятнадцять років пізніше – у 1655. Парк монастиря сестер Святого Хреста в Парижі. Прекрасні тіняві закутки, ліворуч дім; широка тераса, на яку виходить кілька дверей. Посеред сцени самотнє величезне дерево, навкруг нього невеликий овальний майданчик. Праворуч на передньому плані, серед високих буксусових кущів напівкругла камінна лава.

Всю глибінь сцени перетинає каштанова алея, що кінчається праворуч на четвертому плані, біля дверей каплиці, напівзакритих гіллям; крізь подвійну завісу дерев цієї алеї видпо поляни, інші алеї, групи дерев, далечінь парку, небо.

Бокові двері каплиці виходять на колонаду, обвиту почервонілим виноградом. Колонада ця зникає праворуч, на першому плані, поза буксусовими кущами.

Осінь. Поруділе листя попад світлими полянами. Темні плями зелених буксусів та тисів. Килими жовтих листиків під кожним деревом. Сухе листя засипав всю сцену, шелестить під ногами в алеях, наполовину покривав терасу і лави.

Між лавою праворуч і деревом стоять великі п’яльці, перед ними – маленький стілець. Кошики, повні клубків і мотків. Почата вишивка. Коли підіймається завіса, монахині в білому ходять по парку, деякі сидять на лаві поруч із старшою монахинею. Листя падав.

Мати Маргарита, сестра Марта, сестра Клара, інші сестри.

Сестра Марта

(до матері Маргарити)

(до Клари)

(до Марти)

(усміхаючись)

Всі сестри

У глибині алеї з’являється Роксана в чорному одязі, з винському чіпці і під жалібною вуаллю. Вони підходять повільною ходою, гарита підводиться.

(тихо до Клари)

(дивиться)

Вона виходить. Де Гіш і Роксана підходять тихо і спиняються перед п’яльцями. Пауза.

Роксана, герцог де Граммон – колишній граф де Гіш, потім Ле Бре і Рагно.

(після паузи)

(просто, глянувши на хрест монастиря)

Знову мовчання.

(знову після мовчання)

На терасі з’являється Ле Бре.

Ле Бре підходить.

(до герцога)

(хитаючи головою)

(з гірким усміхом)

(так само)

(Уклоняється Роксані.)

Герцог уклоняється Ле Бре і йде з Роксаною до тераси.

(спиняючись, коли вона проходить)

(іронічно)

(Уже мав іти, – раптом.)

(До Роксани.)

(Підходить до Ле Бре, тихо.)

(зводячи руки до неба)

(до монахині, що підійшла)

(швидко входить)

(Побачивши Ле Бре.)

(усміхаючись)

Роксана виходить, не слухаючи його. Підходить Ле Бре.

Ле Бре, Рагно.

(ведучи його праворуч)

(з’являється на терасі і бачить, як Ле Бре йде колонадою, що веде до каплиці)

Ле Бре і Рагно побігли, не відповідаючи.

Роксана сама, потім на хвилину сестри.

Сідає до п’яльців. Дві сестри виходять із дому, несучи велике крісло.

Сестри пішли.

Годинник дзвонить.

(Скидає листок, що впав на п’яльці.)

(з’являється на терасі)

Роксана, Сірано і на хвилину – сестра Марта.

(не обертаючись)

Вишиває. Входить Сірано, дуже блідий, з насуненим на брови капелюшем. Сестра, що проводила його, виходить. Сірано поволі сходить з тераси, з видимим зусиллям утриматись на ногах, опирається на палицю.

(До Сірано, тоном дружнього докору.)

(підійшов і сів у крісло. Веселим голосом, що контрастує з його обличчям)

(неуважно, вишиваючи)

(з легким жартом)

Заплющує очі і яку хвилину мовчить. Сестра Марта проходить парком від каплиці до тераси. Роксана бачить її і підкликає, кивнувши головою.

(до Сірано)

(жваво, розплющивши очі)

Марта підходить до нього.

(підводить очі, усміхаючись)

(Бачить його обличчя і робить здивований рух.)

(тихо, показуючи на Роксану)

(Голосно, фанфаронським тоном.)

(Йому тихо й швидко.)

(чув, як вони шепочуться)

(Робить вигляд, що шукає дотепу і знаходить його.)

(сміється)

(звертаючись до Роксани, заглибленої у свою роботу)

Порив вітерця зриває листки з дерев.

(підводить голову і дивиться в глибочінь алеї)

(заперечливо)

(все більш бліднучи і борючись з болем)

(обличчя його все більш міниться)

Він закриває очі. Голова його падав на груди. Мовчання.

(здивована, що не чує його голосу, обертається, дивиться на нього, встає злякана)

(Підбігає до нього з криком.)

(розплющує очі, глухим голосом)

(Бачить нахилену до нього Роксану, швидко поправляє шапку на голові і з жахом відкидається в кріслі.)

(З зусиллям усміхається.)

(стоїть перед ним)

(Кладе руку собі на серце.)

(Починає смеркатись.)

(Простягав йому торбинку, що висіла у неї на грудях.)

(читає далі)

Зовсім сутеніє.

(здригаючись)

(Тихенько, непомітно закрадається до нього, стає позад крісла, безшумно опирається на спинку, заглядає в лист.

Морок згущається.)

Він обертається, бачить її близенько біля себе, робить зляканий рух, опускав голову. Потім вона поволі каже, складаючи руки.

Любили ви…

(ослабленим голосом)

(бере її руку)

Вбігають Ле Бре і Рагно.

Ті самі, Ле Бре і Рагно.

(випростовується, усміхаючись)

(до Роксани)

(Він здіймає шапку. Голова його обв’язана.)

(Простягає йому руку.)

(крізь сльози)

(До Рагно.)

(схлипуючи)

(До Роксани.)

Дзвонить дзвін у каплиці. В алеї з’являються монахині, що проходять до відправи.

(підводиться і кличе)

(затримуючи її)

Монахині ввійшли в каплицю, чути звуки органа.

(показуючи йому на місяць, що просвічує крізь віти)

(усміхаючись місяцеві)

(підводиться, з безтямним поглядом)

(Падає в крісло. Плач Роксани повертає його до дійсності.

Він дивиться на неї, гладить її вуаль.)

(стрепенувся і швидко підводиться)

Друзі хочуть кинутись до нього.

(Прислоняється до дерева.)

(Робить зусилля над собою.)

(вихоплює меч)

(мало не зомліла)

Всі злякано відступають.

(Підіймав меч.)

(Тне шаблею повітря.)

(Робить величезні помахи мечем і спиняється, задихаючись.)

(Кидається вперед з піднятим мечем. Меч випадає йому з рук, він хитається і падає на руки Ле Бре і Рагно.)

(цілуючи його в чоло)

(відкриває очі, пізнає її і усміхається)

Присвята Едмона Ростана своєї п’єси великому французькому акторові Коклену, що грав роль Сірано. – М. Р.

Манірниці – так у XVII ст. називалися у Франції дами-аристократки, що в своїх салонах розмовляли дивною вишуканою мовою і називали одна одну іменами, запозиченими з міфології та пасторалей.

Ротру Жан (1609-1650) – французький драматург.

Корнель П’єр (1606-1684) – французький драматург, автор трагедії «Сід» (1636).

Баро Балтазар – другорядний французький поет першої половили XVII ст., що був у свій час популярний як автор пасторалей. Особливою популярністю користувалася «Клоріза», вперте поставлена на французькій сцені в 1631 р.

Калло Жак (1592-1635) – французький художник, карикатурист і сатирик.

Парка – у римській міфології богиня долі, яка нібито перерізає нитку людського життя.

Кардинал – мається па увазі Рішельє. Тут натяк на його літературну діяльність як другорядного драматурга.

Зефір – легкий, теплий, ніжний вітерець.

Самсон – біблійний герой, символ величезної фізичної сили.

Селадон – ім’я героя пасторального твору французького письменника Гоноре Юрфе (1568-1625) «Астрея» (1627) пастуха Селадона, закоханого в пастушку Астрею; взагалі символ сентиментального закоханого.

Клеопатра, Цезар. – Маються на увазі любовні відносини між єгипетською царицею Клеопатрою і римським імператором Гаєм Юлієм Цезарем (100-44 до н. е.).

Береніса, Тіт. – Маються на увазі любовні стосунки дочки іудейського царя Ірода з римським імператором Тітом (41-81).

Малерб Франсуа (1555-1628) – французький поет, автор од, стансів і релігійних віршів.

Орфей загинув так від сп’янених менад. – Легендарний грецький співак був розтерзаний сп’янілими вакханками під час оргії на честь Діоніса.

Феб – в античній міфології бог краси і покровитель мистецтва.

Бенсерад Ісаак (1612-1691) – французький поет, автор популярних у свій час рондо і сонетів.

Сент-Аман (1594-1671) – французький поет, автор бурлескних творів.

Шаплен Жан (1595-1674) – французький поет.

Передмістя Парижа. – М. Р.

Отож чого не міг доїсти Аполлон, змітав дощенту Марс… – тобто те, чого не доїдали служителі Аполло- на – поети, те доїдали служителі Марса – воїни.

Гасанді П’єр (1592-1655) – французький фізик, математик і філософ; у молоді роки був викладачем риторики і каноніком.

Вуатюр Венсан (1598-1648) – французький письменник.

Діоген (бл. 404-323 до н. е.) – давньогрецький філософ, який своїм вченням і своїм способом життя демонстрував намагання повернутися до «природного стану».

Шляхетний лорд, щоб дар оцей дістати… – Натяк на любов англійського герцога Бекінгейма Джорджа Вілльєрса (1592-1628; в тексті далі – Букінгема) до французької королеви Анни Австрійської (1601-1666).

Регйомонтан – Регіомоптан – латинізоване ім’я Йоганна Мюллера (1436-1476), німецького астронома і математика, автора астрономічних таблиць по руху планет та кількох астрономічних приладів. Завдяки його праці «П’ять книжок про різні трикутники» планіметрія і стереометрія стали окремими математичними дисциплінами.

…,прадавній Архітас – тобто Архіт Тарентський (біля 440-360 до н. е.), грецький математик і астроном, який встановив перші принципи механіки і розв’язав багато геометричних задач, у тому числі подвоєння куба при пересіченні кількох площин під час їх обертання.

Декарт Рене (1596-1650) – французький філософ, один із засновників раціоналістичної філософії.

Сандрільйона – Попелюшка, героїня однойменної казки французького письменника Шарля Перро (1628-1703).

Кіпріда – антична назва давньогрецької богині краси і кохання Афродіти.

Там була Венері честь і шана, але дари свої провозила Діана. – За античною міфологією, Венера – бо- гивм кохання, а Діана – богиня полювання. Тут йдеться про те, що поки іспанські вояки милувалися Роксаною, вона таємно провозила в своїй кареті їжу для французьких військових.

Як Одіссеєві блукали кораблі, а Пенелопа ткань свою безкрайну ткал а… – образи з поеми «Одіссея» Гомера.

Єлена – мається на увазі героїня античної міфології і літератури Єлена Спартанська, Єлепа Прекрасна.

Манчіні Марія – племінниця кардинала Мазаріні, якою захоплювався Людовік XIV.

Галілей Галілео (1564-1642) – великий італійський фізик, механік і астроном.

Коперник Міколай (1473-1543) – великий польський астроном, творець геліоцентричної системи світу.