«Людина»

ќЋ№√ј  ќЅ»ЋяЌ—№ ј

Ћёƒ»Ќј

†

ѕќ¬≤—“№ « ∆≤Ќќ„ќ√ќ ∆»““я

†

ѕрисв¤чено

високоповажн≥й

Ќатал≥  обринськ≥й

†

Das Reich der Luge ist aufrecht, wie es noch niemals gevesen.Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem Winkel hervor...[1]

†

ѕан ≈пам≥нондас Ћ¤уфлер прожив добр≥ часи. Ѕув ц. к.[2] л≥совим радником, мав велике поважанн¤, великий вплив ≥ велик≥ доходи. ј що в≥н мав м≥ж ≥ншим, так Упоб≥чноФ, ту слабу сторону, що любив одушевл¤тись гар¤чими напитками, Ч се не мало н≥кого обходити. ѕро се не мав в≥н н≥кому здавати справозданн¤. ’≥ба б соб≥ самому. ј тому, що був з собою у згод≥, тому, що розум≥в себе, ¤к розум≥в ≥ своњ л≥сов≥ справи, тож ≥ ходив (¤к кажуть простеньк≥ люди) Угодинник зовс≥м у пор¤дкуФ. ¬≥дтак, коли слаба сторона змоглась та стала збагачуватись б≥льшими насл≥дками, коли показалось, що велик≥ причини спроваджують ≥ велик≥ под≥њ... тод≥ й настало... та про се вже оп≥сл¤...

ѕан Ћ¤уфлер був жонатий ≥ мав чотири доньки й одного сина. ќстатнього любив в≥н несказанно, ба нав≥ть обожав. У—е буде гордин¤ мого житт¤, св≥тило ц≥лоњ родини, се чолов≥к будучини!Ф Ч мовл¤в в≥н часто до своЇњ ж≥нки й добрих знакомих. ƒобра женщина, котра так само обожала одинака, в≥рила см≥лому в≥щуванню свого мужа. ¬она бачила сама не раз у своњх мр≥¤х сина л≥совим радником, бачила, ¤к в≥н њздив у елегантн≥й кол¤сц≥, гордими к≥ньми, б≥л¤ нього багата ж≥нка, його здоровл¤ть низенько мал≥ й велик≥, стар≥ й молод≥; бачила його також поважним л≥карем-радником у товариств≥ високих ос≥б, що з ним дружно балакають. „асами зм≥н¤в муж будучими св≥й зав≥д[3] й вибирав становище надворного радника. —упроти того не мож було вже н≥чого закинути. ј ¤к се звучало шумно! У¬исокоповажний пан √ерман-™вген-—идор Ћ¤уфлер, ц. к. надворний радник!Ф Ќадворний радник! Ќ≥, надворним радником буде, мусить бути. —е ¤краз мудр≥ше, н≥ж л≥карським радником або л≥совим радником! Ќу, щодо остатнього, то воно припало њй лише так еn раssant[4] на думку, бо њњ муж займав припадком те становище. ќднак ус¤кий, хто мав лише ц¤тинку дару думати, мусив признати, що л≥совий радник не те, що надворний радник! ј коли Ї вже хто раз надворним радником, тод≥ й до м≥н≥стра суд≥вництва недалеко. ќй, боженьку, що то не коњтьс¤ все в чудн≥м б≥гу часу! ¬она не була одна з тих, котр≥ в≥рують в чуда, в протекц≥ю, або що таке. Ѕорони боже: так низько вона ще не упала, тож саме ≥ не думав так н≥хто в дом≥ њњ та њњ мужа. ¬она хот≥ла реч≥ лише так брати, ¤к вони сам; собою представл¤лись. Ќаприклад, хто був от хоть би там ≥ √амбетта (котрого вона бачила оногди в раnорt≥сum), н≥м став славним на ц≥лу ‘ранц≥ю? яким був  олумб, н≥м в≥дкрив јмерику? ѕевно, Уне таким славним, ¤ким уже став оп≥сл¤. Ѕув ≥ ще такий один, що с¤гав немов п≥д небеса. јх, що то њй все так ≥з пам'¤т≥ вибилось, ≥ вона соб≥ н≥ ≥мен≥, н≥ року не могла пригадати! √оловне однак в т≥й под≥њ було те, що хтось там в молодих л≥тах був пастухом, а на стар≥сть став митрополитом. ќднак Ч куди ж вона загналась? јж см≥х бере. √ерман-™вген-—идор не був ан≥ б≥дним хлопцем, що вич≥сував вовну у свого батька (¤к се робив той б≥дн¤ка, той  олумб), а вже найменше пастухом. ¬≥н був сином ц. к. л≥сового радника ≥ м≥г легше, н≥ж кождий ≥нший, д≥статись на таку висоту. ≤нших перепон не могла дол¤ поставити. ўождо тих пари шк≥льних рок≥в, про котр≥ люди ст≥льки завод¤ть, то вона ними мало журилас¤. ј коли Ї вже хто раз в ун≥верситет≥, то л≥та минають, не