«В катакомбах»

Леся Українка

В катакомбах

Посвята шановному побратимові А. Кримському

Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.

Єпископ

Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.

Хор

На небі слава Господу Христу, що визволяє від земних кайданів, з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.

Диякон

Амінь.

Єпископ

Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.

Неофіт-раб

Господній раб? Хіба ж і там раби?

А ти ж казав: нема раба, ні пана у Царстві Божому!

Єпископ

Се щира правда: всі рівні перед Богом.

Неофіт-раб

І раби?

Єпископ

Раби Господні, брате, не забудь.

Сказав Христос: ярмо моє солодке, — тягар мій легкий. Розумієш?

Неофіт-раб (після тяжкої задуми)

Ні!..

Не можу. Не збагну я сього слова.

Християнка-рабиня (в раптовому нестямі пророкує)

Уже лежить при дереві сокира!..

«Я посічу його і вергну в пломінь», — сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,