«Богун»

ЯЦЕК КОМУДА

Jacek Komuda "Bohun"

Переклад: Марченко Володимир Борисович, 2022

Тих, кого живцем було спіймано (…) на ранок (…) всім відрубали голови.

                                                Зигмунт Друшкевич

Коли в'язні, конаючи, взивали до Ісуса, налякали татарів, а ті по горлах сікли, щоб

ті імені Ісусова (…) не згадували.

                                                Веспазіан Коховський

Як Польща Польщею, не била в неї блискавка більш страшніша.

                                                Якуб Лошь

Смерть отамана Козача доля Різати ляха навіть за жменю шелягів Шаблі не іржавіли Видіння Тараса Не туди йде, пане малодобрий1! Задніпрянські біси Хмель зрадник! Перначем по довбні, або ж похорон полковника

Іван Богун, кальницкий полковник, преславний молодець, звитяжний ватажок козаків, який не з одної битви чи засідки виносив голову цілою, вмирав. Але ж відходив він не як простий запорожець – в степу, в самотності, слухаючи лопоту крил круків та виття вовків, притягнених свіжою кров'ю. Він лежав на ложі зі смердячих дьогтем шкір, накритий чудовою малиновою делією2 з соболиним коміром, а голову опирав на турецькій кульбаці. Прийшла на нього остання година, близько, за стіною намету зачаїлася смерть. Коли потрясений приступами болю він молотився по ліжку, то немов чув наближення тупоту копит її карого коня; йому здавалося, що ще мить, і Малодобра Пані заскочить на малу хвильку, щоб одним рухом коси стяти сиву, позначену шрамами голову козака.