«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Панас МИРНИЙ

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

ЧАСТИНА ПЕРША

І

ПОЛЬОВА ЦАРІВНА

Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося,

розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не

вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина,

красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле — що безкрає море —

скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється в очах. Над ним

синім шатром розіп'ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте,

прозоре — погляд так і тоне... З неба, як розтоплене золото, ллється на

землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею

спіє хліборобська доля... Легенький вітрець подихав з теплого краю,

перебігав з нивки на нивку, живить, освіжав кожну билинку... І ведуть

вони між собою тиху-таємну. розмову: чутно тільки шелест жита,

травиці... А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як

срібний дзвіночок, — тремтить, переливається, застигав в повітрі...

Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне

сюрчання трав'яних коників, що як не розірвуться, — і все те зливається

докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній

добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На

серці стихають негоди на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає

тебе добрими думками, бажаннями... Хочеться самому жити й любити;

бажаєш кожному щастя. Недаром в таку годину — аби неділя або яке свято

— хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись!

Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу, — тим

шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до

славного колись Ромодану, — йшов молодий чоловік. «Не багатого роду!» —

казала проста свита, накинута наопашки, — «та чепурної вдачі», —

одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під

свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка

з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про

парубоцьку вдачу...

Ішов справді парубок. На перший погляд — йому, може, літ до двадцятка