«Зруйноване гніздо»

Адріан Кащенко

ЗРУЙНОВАНЕ ГНІЗДО

Оповідання з минулого -------------------------

I

На горбочку біля Базавлука, там, де річка, падаючи в Дніпро,

розлилася просторим, як море, лиманом Великі Води, за часів

Запорозької Січі стояли три хати, а навколо хат, поприсідавши до

землі, мов паляниці на черені, жовтіли солом'яними стріхами комори,

повітки, сажі й інші будівлі хліборобсько-скотарського господарства.

За межами тих будівель, далеко на гору, розстилався степ, а від хат

збігали униз до лиману кучеряві садки та зелені, обсаджені тополями й

вербами, левади. То були зимівники трьох товаришів, старих запорожців:

Балана, Лантуха та Луб'яного. Багато вже років жили вони тут під

захистом недалекої Запорозької Січі, тихо та спокійно випасуючи понад

лиманом на вільному степу великі косяки коней і гурти товару та

засіваючи невеликі лани всякою пашницею. Того вечора, що з нього

починається моє оповідання, коли золоте сонце, схилившись уже до

обрію, вигравало на блакитному, блискучому просторі лиману своїм

жовтогарячим промінням, на призьбі найближчої до лиману хати сидів з

люлькою в зубах власник одного з зимівників сивовусий дід, запорожець

Дмитро Балан. Глибокі. зморшки, що вже давно склалися на чолі старого

козака, за останні тижні вдвічі поглибшали, а в довгих його вусах

посивіли останні волосини і вже не нагадували про те, що цей сивовусий