«Вірші»

Шандор Петефі

Поезії

Перекладач: Леонід Первомайський

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

На батьківщині

Степ в золотому стиглому вбранні,

Де марево ввижається мені,

Колишеться і в дальній лине плин,—

Ти пізнаєш мене? Це я, твій син.

У затінку оцих тополь старих

Востаннє відпочити я приліг,—

Як римська цифра п'ять, на сірім тлі

У вирій відлітали журавлі.

Лишаючи назавжди отчий дім,

Заледве міг я попрощатись з ним...

Благословення матері! Давно

Розвіялося на вітрах воно.

На віддалі минав за роком рік,

Народжувався і зникав навік,—

На возі не завжди щасливих літ

З тих пір я встиг об'їхати весь світ.

Важка наука — в білім світі жить.

Багато поту й сліз я встиг пролить.

Вибоїстим, нерівним був мій шлях

В пустелі людській по сипких пісках.

Це добре знаю я, бо мій напій

Не-раз бував немов полин гіркий,

Не раз мій кухоль наливали вщерть —

Було б одразу легше випить смерть.

Але тепер все горе й вся біда,

Всі муки сплинули, немов вода,