«Вірші»

Джон Кітс

Вірші

Перекладач: Василь Мисик

Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

Присвята Лі Гантові

Краса і слава залишили світ.

Під нашим поглядом у ранню пору

Не в'ється фіміам вінками вгору,

Туди, де радісно сміється схід.

Ніжноголосі німфи серед віт

Своїми грищами не тішать зору

I не кладуть на гроб, що криє Флору,

Колосся з кошиків і майський цвіт.

Та є незгірші радощі й у нас,

I славити наш вік я не покину,

Що в дні, як вівтар у гаю погас,

Мені надію дав: хоч на годину

Цим подарунком бідним, без прикрас,

Потішити таку, як ти, людину.

До Надії

Коли сиджу біля свого вогню,

Поринувши в думки тяжкі, гнітючі,

I не про видива чудові сню,

А про пустелі, про каміння й кручі,—

Надіє, усміхнись душі моїй

I крилами чоло мені обвій!

Коли блукаю ввечері в гаю,

Де гасне в листі місячне проміння,

I враз у душу злякану мою

Загляне Розпач, як страшне видіння,

Ти сяйвом місяця мене стрічай

I з серця геть жени німий Одчай.