Тарас Єфіменко
Рожеві крила
(вірші)
…я живу в телефонній буді…
скиба
наша шкіра бавовною стане –
ми ж розляжемось пилом на грушах.
затенетило душу парканами –
жовтовосковим лоном висушує.
губи мокрі дощем профалуємо –
голим голосом вишиєм трубки.
на молочний місяць подуємо –
він же виллється піною в руки…
8 8 8
…тарас
візьми в універ віршика для аврашки
вона дуже просила
алла -12км-…
записка на столі
я сьогодні знову з ними –
я сьогодні знову сам.
на повіки вже озимі
сіла злякана оса.
власні ліки – масні рими –
знов на гудзику коса.
осінь рипає дверима…
осінь – творчості васал.
і повіку наче злива –
равлики чужих очей –
повертаються із ниви –
сонце в ріжки їм пече…
я вже трішки знову з ними –
я потроху знову сам –
заховали в торби сни ми
і в кишені небеса…
8 8 8
…ти лиш плафон для чужих зірок…
дівчина в бандані
Комментарии к книге «Рожеві крила», Тарас Єфіменко
Всего 0 комментариев