Леся Українка
Як дитиною, бувало
Як дитиною, бувало,
Упаду, собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» - мене питали
Але я не признавалась -
Я була малою горда,-
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,-
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Комментарии к книге «Як дитиною, бувало», Леся Українка
Всего 0 комментариев