«Великий льох (Містерія)»

Тарас Шевченко

Великий льох (Містерія)

Положилъ еси насъ [поношеніе]

сосъдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе

сущимъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу

во языцъхъ, покиванію главы въ людехъ.

Псаломъ 43, ст. 14 и 15.

ТРИ ДУШІ

Як сніг, три пташечки летіли

Через Суботове і сіли

На похиленному хресті

На старій церкві. «Бог простить:

Ми тепер душі, а не люди,

А відціля видніше буде,

Як той розкопуватимуть льох.

Коли б вже швидче розкопали,

Тойді б у рай нас повпускали,

Бо так сказав Петрові Бог:

Тойді у рай їх повпускаєш,

Як все москаль позабирає,

Як розкопа великий льох"».

I

Як була я людиною,

То Прісею звалась;

Я отутечки родилась,

Тут і виростала,

Отут, було, на цвинтарі

Я з дітьми гуляю

І з Юрусем-гетьманенком

У піжмурки граєм.

А гетьманша, було, вийде

Та й кликне в будинок,

Онде клуня. А там мені

І фіг і родзинок -