«Дарую слово»

Василь Твердохліб

Дарую слово

На початку було Слово

і Слово було у Бога,

Біблія, «Свята Євангелія від Івана»

ст. 1127, вид. Москва, 1993 р.

Слово до читача

Рідне слово кожному наймиліше. Тільки мовою свого народу людина несе по життю неповторну індивідуальність, рівень культури, моральності та духовності. Відродження в християнській вірі духовних цінностей то є вищий прояв інтелекту людини. В незалежній Україні помітніше зароджується прагнення і набирає потужного поступу рух збереження гуманістичних надбань. В цьому процесі зростає значимість місцевого колориту, регіональної самобутності, що має зв'язок з безпосереднім впливом на формування патріотичності, духовного світосприйняття та культурного рівня особистості.

Нова збірка поезій «Дарую слово» автора Василя Михайловича Твердохліба демонструє, як глибоко потрібно любити свою землю, людей, природу і життя.

Його творам притаманна концентрованість думки, її логічна завершеність в філософсько-метафоричній формі і легке їх сприйняття. Така поезія несе свіже розуміння значимості добра, милосердя, породжує відчуття емоціоної напруги чутливої душі. Віршовані твори у своїй багатогранності переконують в тому, що друга збірка автора В. М. Твердохліба «Дарую слово» помітно доповнить культурне надбання поціновувачів його творчості.

Душа прозориться у слові

...І я все висловив за мить буденним словом... Слово суще, лукаве, спасенне, перетліле в устах — хоч кричи. Павло Мовчан «Голос» поезії видавництво «Дніпро» — 1982 р.

Перечитуючи поетичні твори нашого земляка, Жмеринчанина Василя Михайловича Твердохліба ще раз переконуюся, що мистецьке, літературне слово невичерпне. В поезії автора знаходжу його самовираження, а сказане слово несе свій особливий відбиток змісту. Своєю творчістю Василь Твердохліб охоплює історичну відстань в понад піввіковий період, аж до сьогодення.