«Дарую слово»

Василь Твердохліб Дарую слово

На початку було Слово

і Слово було у Бога,

Біблія, «Свята Євангелія від Івана»

ст. 1127, вид. Москва, 1993 р.

Слово до читача

Рідне слово кожному наймиліше. Тільки мовою свого народу людина несе по життю неповторну індивідуальність, рівень культури, моральності та духовності. Відродження в християнській вірі духовних цінностей то є вищий прояв інтелекту людини. В незалежній Україні помітніше зароджується прагнення і набирає потужного поступу рух збереження гуманістичних надбань. В цьому процесі зростає значимість місцевого колориту, регіональної самобутності, що має зв'язок з безпосереднім впливом на формування патріотичності, духовного світосприйняття та культурного рівня особистості.

Нова збірка поезій «Дарую слово» автора Василя Михайловича Твердохліба демонструє, як глибоко потрібно любити свою землю, людей, природу і життя.

Його творам притаманна концентрованість думки, її логічна завершеність в філософсько-метафоричній формі і легке їх сприйняття. Така поезія несе свіже розуміння значимості добра, милосердя, породжує відчуття емоціоної напруги чутливої душі. Віршовані твори у своїй багатогранності переконують в тому, що друга збірка автора В. М. Твердохліба «Дарую слово» помітно доповнить культурне надбання поціновувачів його творчості.

Душа прозориться у слові

...І я все висловив за мить буденним словом... Слово суще, лукаве, спасенне, перетліле в устах — хоч кричи. Павло Мовчан «Голос» поезії видавництво «Дніпро» — 1982 р.

Перечитуючи поетичні твори нашого земляка, Жмеринчанина Василя Михайловича Твердохліба ще раз переконуюся, що мистецьке, літературне слово невичерпне. В поезії автора знаходжу його самовираження, а сказане слово несе свій особливий відбиток змісту. Своєю творчістю Василь Твердохліб охоплює історичну відстань в понад піввіковий період, аж до сьогодення.

В творах він торкається давніх драматичних доль попередніх поколінь — від дідів, батьків, дітей та теперішніх онуків. В орбіті духовного світу автора — і післявоєнні труднощі, і подвиги сучасників на життєвій стезі, і піднімаються гострі проблеми буденності. Поезію пронизує палка любов до усього, що пов'язане з Україною. Виразно відчувається, аж до загостреності почуття непідробного патріотизму. Своїм поетичним словом автор, мовби несе ніжне тепло, розмаїття свіжості і світла для того, хто чутливою душею торкнеться його слова. Описуючи красу природи, людини він начебто малює в уяві і змушує бачити перед собою живу картину. Безперечно, така поезія проміниться, як світло, сприймається, як пісня, читається легко, невимушено. Автор має свою особливу творчу уяву, вміє щиро співпереживати і самовіддано любити. В одному з творів він пише... «Де є добро, там зло зникає». Відкрити прозорість своєї душі у слові, яке несе відбиток емоційної думки, переживань і любові — чи може бути більш значимим творчий здобуток? «Дарую слово» — нова збірка автора.

Від автора про меценатство

Сучасне благодійне, благочинне меценатство вносить вагомий вклад в розвиток, як економіки країни, так і в культурно-мистецьку та духовну спадщину народу. Прогресивна, далекоглядна, успішна людина-керівник, організатор, громадський діяч, з почуттям патріотизму, своєю благодійністю — внесенням фінансової допомоги сприятиме увіковічненню і збагаченню культурно-мистецьких, духовних і інших цінних надбань для прийдешніх поколінь. Значний доробок добрих благочинних справ і на рахунку жмеринчан. Яскраво вирізняються серед когорти меценатів представники Блоку Юлії Тимошенко — депутат Вінницької обласної Ради Людмила Михайлівна Щербаківська та депутат Жмеринської міської Ради Ірина Анатоліївна Попік, які безкористно виступили в ролі мецената видавництва книги поезій «Дарую слово».

Щербаківська Л. М. народилася у 1970 р. в с. Сл. Межирівська. З 1977 р. постійно проливає в м. Жмеринці. Має вищу педагогічну освіту — закінчила Вінницький педінститут. Працювала учителем, керівником, директором Навчально-виробничого комбінату. Нині обрана депутатом Вінницької обласної Ради.

Веде активну політичну діяльність. Є заступником голови Вінницького обласного Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». В тісній співдружності працює зі своєю соратницею Попік І. А., яка є колегою по спільній діяльності.

Попік І. А. народилася у 1970 р., постійно проживає у м. Жмеринці. Закінчила Вінницький політехнічний інститут. Має спеціальність інженера автоматики та комп'ютерної техніки, працює в центрі дистанційного навчання від університету «Україна». Нині обрана депутатом Жмеринської міської Ради, веде активну політичну діяльність. Очолює Жмеринську міську партійну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».

Висловлюю щиру подяку цим прекрасним і чуйним душею сподвижницям меценатства за сприяння у видавництві книги «Дарую слово», а також за методичну пораду жмеринчанкам — Вірі Олександрівні Співак та Тетяні Іванівні Думенко.

Дарую слово

І було Слово Господа любити істину і мир.

м. Жмеринка 1995 р.

м. Євпаторія 2007 р.

Дремуху Віталію Васильовичу —

голові громадської організації

«Інваліди Чорнобиля»,

жителю м. Жмеринки

м. Жмеринка 1998 р.

Неповторний Станіславчик

с. Станіславчик 2007 р.

м. Жмеринка 1985 р.

с. Станіславчик

м. Жмеринка

Вільна нива

Гудимі Михайлу Васильовичу —

лікарю ветмедицини,

жителю с. Слобода Носковецька

с. Слобода Носковецька

Світлій пам'яті — 70 років від дня народження батька

Твердохліба Михайла Степановича

м. Жмеринка

Кучеру Борису Івановичу —

другові дитинства,

жителю с. Саніславчик

с. Станіславчик

с. Станіславчик

Жар калини

м. Жмеринка

Світанкова мить

с. Станіславчик

м. Жмеринка

Ритми серця

м. Жмеринка

м. Жмеринка

Добро і зло

м. Жмеринка

Спробуй ти

м. Жмеринка

Не був би я

с. Станіславчик

Пізнай себе

м. Жмеринка

Волошкові блакиті

м. Жмеринка

Забери мене

с. Носківці

Судилась доля

с. Станіславчик

Голодомор тридцять третього

До 75-ти річчя голодомору на Україні

м. Жмеринка

Плід шовковиці

м. Жмеринка

Наше довкілля

м. Жмеринка

Біль Чорнобиля

До сімнадцятої річниці

Чорнобильської трагедії

м. Жмеринка

До 50-річчя від дня народження матері

Твердохліб (Репей) Ганни Тимофіївни

м. Берестечко

м. Жмеринка

Світлій пам'яті до вісімдесятиріччя

з дня народження матері

Твердохліб Ганни Тимофіївни

Роксоланове і Маріїне

Войтович (Затей) Марії Савівні,

своїй тещі

с. Станіславчик

Пошана хлібу.

«Хліб усьому голова»

с. Станіславчик

Весняні повені

Тріскун Надії Степанівні —

сільському голові с. Жуківці

с. Жуківці, с. Щученці

Весна кличе

Цеплому Віктору Логіновичу,

жителю с. Станіславічик

с. Станіславчик

Запізніла весна

м. Жмеринка

Травневі обнови

м. Жмеринка

Жмеринське диво

Світлій пам'яті — 90 років від дня народження

талановитого майстра в мініатюрі,

земляка Μ. Г. Маслюка

м. Жмеринка

Повноліття

Репей Оксані Михайлівні —

жительці м. Жмеринка

м. Жмеринка

Макогону Миколі Андрійовичу,

співробітнику, жителю м. Жмеринки

м. Жмеринка

Майстру Геннадію Івановичу

співробітнику, жителю м. Жмеринки

м. Жмеринка

П'ятдесятиріччя

Стеценку Сергію Миколайовичу,

співробітнику, жителю с. Станіславчик

м. Жмеринка

Столиця України

Місту Києву

м. Жмеринка

Вечірнє місто

Місту Одесі

Подорож до моря

Твердохліб (Войтович) Галині Іванівні —

своїй дружині.

cm. Первомайськ-Перекопськ

Липнева Євпаторія

Місту Євпаторії

м. Євпаторія

Цілюще джерело

Місту Гусятин

Тернопільської області

м. Гусятин

З імли до краси

м. Жмеринка

Під чумацьким шляхом

Сільська трудівниця

м. Жмеринка

Лютневі вікна

м. Жмеринка

Новорічна пора

м. Жмеринка

Не примушуй

м. Жмеринка

Голосіння матері-України за загиблими Чорнобильцями

До дня Пам'яті — 22-ї річниці

Чорнобильської катастрофи

м. Жмеринка

Андрійчику і Олесику — своїм онукам

м. Жмеринка

Вітальні послання

Співробітникам Жмеринського управління

сільського господарства

м. Жмеринка

Культурно-мистецькі обнови Жмеринки

Молодість міста

Місту Жмеринці

м. Жмеринка

Скарбниці Станіславчика

Окремі відгуки

Вісточка з Ізраїлю

З клубу бібліотеки «Ровесник»

Життєвий, трудовий шлях і громадська діяльність Твердохліба Василя Михайловича

Твердохліб В. М. народився 30 липня 1946 року в селі Станіславчику, Жмеринського району, Вінницької області в селянській сім'ї. Батьки з 1991 року відійшли у вічність. Мати — Твердохліб Ганна Тимофіївна, батько — Твердохліб Михайло Степанович. Вони працювали в місцевому колгоспі на різних роботах в рослинництві та тваринництві. Батько був учасником та інвалідом війни 1941-1945 років. За бойові заслуги мав військові відзнаки — медалі і ордени.

Дитинство і юність В. М. Твердохліба пройшло у післявоєнному селі, в нуждах і турботах. Одружився в 1970 році. Дружина — Твердохліб (Войтович) Галина Іванівна — учителька біології, дочка Інна — учителька географії.

Після закінчення в 1964 році Станіславчицької середньої школи Василь Михайлович продовжив навчання в Тульчинському технікумі ветеринарної медицини. Служив у армії з 1965 по 1968 роки, в Прикарпатському військовому окрузі на Львівщині. В 1969 році закінчив навчання в Тульчинському технікумі ветмедицини. За відмінне навчання одержав червоний диплом з відзнакою за фахом фельдшера ветмедицини. Працював в Станіславчицькому колгоспі. В 1977 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут на факультеті ветмедицини де одержав вищу кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини.

В трудовій діяльності працював на виборчій комсомольсько-партійній та радянській роботах міста Жмеринки. З 1984 по 1988 роки був директором Жмеринської міжгосподарської інкубаторно-птахівничої станції. Пізніше працював ведучим спеціалістом відділу тваринництва Жмеринського районного агропромислового об'єднання. З середини 1988 року працював заступником головного лікаря ветмедицини Жмеринського району та одночасно начальником відділу незаразних хвороб сільськогосподарських тварин. З 1998 року затверджений головним зоотехніком Жмеринського управління сільського господарства, де працював до 2001 року. З 2002 до 2004 року — начальник інспекції райдержресурсів по Жмеринському районі.

В повсякденному житті має активну життєву позицію. Обирався депутатом Станіславчицької сільської ради та в керівні органи громадських і партійних організацій — головою профкомів профспілкових організацій, вів активну громадську діяльність. Має статус постраждалого від радіаційного опромінення, яке одержав під час військової служби. Присвоєно військове офіцерське звання — капітана.

На заслужений відпочинок вийшов у 2004 році. Продовжує вести громадську діяльність. З 2003 р. очолює громадську організацію — Жмеринський міський комітет ветеранів ядерних випробувань і військових навчань з застосуванням атомної зброї та одночасно обраний заступником голови громадської організації «Інваліди Чорнобиля». Постійно приймає безпосередню участь в загальноміських та районних політичних і культурних заходах Жмеринчан. За зразкову працю та активну громадську діяльність неодноразово нагороджений цінними подарунками, грамотами та іншими заохоченнями, має ювілейну медаль. Часто друкується на сторінках місцевих засобів інформації. З травня 2007 року є автором першої друкованої книги поезій «Лише тобі», яка одержала схвальний відгук серед читачів міста Жмеринки та району.

Авторська фотопідбірка