Читать книгу «І день як вимір нашого життя», Александр Васильевич Афонин

«І день як вимір нашого життя»

638

Описание

У світі, мабуть, не існує людини, яка б не пам’ятала найщасливіших чи найтрагічніших днів свого життя. Але це лише окремі дні. Усі ж інші для більшості людей зливаються у суцільну строкату смугу за вікном рухомого потяга й нічим не відрізняються один від одного. Проте існує дуже незначна когорта людей з особливим поетичним відчуттям світу, яким, мабуть, Всевишнім даровано талант і вміння робити «стоп-кадр» у суцільному потоці буття і наповнювати змістом кожен прожитий день. Вони, на відміну від багатьох, чують, як росте трава, як сміється сонячний літній ранок, як розмовляють під поривами осіннього вітру між собою дерева, як створюють у небі дивовижні образи хмари… До цієї когорти належить і Олександр Афонін – громадський діяч і водночас людина з поетичною душею, для якого кожен день – це цілий Всесвіт, наповнений смислом, красою, любов’ю до життя, котрим він щедро ділиться зі своїми читачами.



1 страница из 122
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

І день як вимір нашого життя (fb2) файл не оценен - І день як вимір нашого життя (Сафарі) 796K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Александр Васильевич Афонин


Олександр Васильович Афонін

І день як вимір нашого життя

© О. В. Афонін, 2017

© В. М. Карасик, художнє оформлення, 2017

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2005

В’яже весна теплий день перевеслами…

«Зі зливи починається весна…»

Зі зливи починається весна…

Потужної, як струмінь водограю.

В свій перший день, мабуть, уже вона

Нам обіцяє гарні урожаї.

Змиває злива залишки зими,

Несе землі і світові обнову.

Із цим дощем оновлюємся й ми,

Щоб жити і життю радіти знову.

«В ночи капель не умолкает…»

В ночи капель не умолкает,

Звенит размеренно в тиши.

Со снегом вместе что-то тает

Внутри измученной души…

И, словно с отогретой почвы,

От бурь и стужи заслонясь,

Уже проклюнулся росточек,

Что даст весной густую вязь

Сомнений противоречивых

И чувств прекрасных высоты,

Творящих сладостное диво

Из счастья, радости, мечты.

«Пускаю сонце я по колу…»

Пускаю сонце я по колу.

Нехай воно весь день сіяє

І світ весняний, що довкола,

Ще швидше квітне і буяє.

Комментарии к книге «І день як вимір нашого життя», Александр Васильевич Афонин

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!