«Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі»

Описание

«Фрікономіка» — найкраща книжка року за версією Economist, New York, Amazon і Barnes Noble, входить до переліку найпопулярніших видань за версією New York Times Book Review. Перекладено 35 мовами, продано понад 4 мільйони примірників. Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.

1 страница из 216
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Стівен Левітт, Стівен Дабнер

Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Пояснювальний коментар

У дві тисячі третьому році журнал «Нью-Йорк Таймз» відрядив Стівена Дж. Дабнера, письменника й журналіста, написати короткий нарис про Стівена Д. Левітта, перспективного молодого економіста з Чиказького університету.

Раніше Дабнер, збираючи матеріал для своєї книжки про психологію грошей, брав інтерв’ю в різних економістів і виявив, що вони часто розмовляли англійською так, наче вона була четвертою чи навіть п’ятою мовою їхнього спілкування. А у Левітта перед тим брали інтерв’ю численні журналісти, і він дійшов висновку, що їхнє мислення було… не надто раціональним, як кажуть економісти.

Та Левітт з’ясував, що Дабнер — не цілковитий ідіот. А Дабнер виявив, що Левітт — не логарифмічна лінійка в людській подобі. Журналіста вразила винахідливість і майстерність, з якою цей економіст виконував свою роботу, а також ентузіазм, з яким він про неї розповідав. Попри елітні дипломи Левітта (бакалавра Гарварду, доктора філософії Массачусетського технологічного інституту) та купу всіляких нагород і премій, він вивчав економіку у виразно неортодоксальний спосіб. Схоже, що молодий економіст сприймав світ не стільки як вчений, скільки як надзвичайно кмітливий і допитливий дослідник — скажімо, як кінорежисер-документаліст, чи експерт-криміналіст, або ж як букмекер, чия сфера бізнес-інтересів охоплює і спорт, і кримінал, і поп-культуру. Його мало цікавили ті фінансові проблеми, котрі зазвичай спадають на думку більшості людей, коли вони замислюються над економікою; Левітт фактично хизувався власним самозреченням. «Насправді я мало тямлю в царині економіки», — якось сказав він Дабнеру, змахуючи спадаюче на очі волосся. «Мені погано дається математика, я мало знаю про економетрику, крім того, я не вмію формулювати теорії. Спитайте мене, зросте чи впаде ринок цінних паперів, розвинеться чи занепаде економіка, дефляція — це добре чи погано, — і якщо я скажу, що добре знаюся на всіх цих речах, то це буде цілковита брехня».

Що конкретно цікавило Левітта — так це загадки повсякденного життя. Його дослідження — це справжній бенкет для тих, хто бажає знати про те, як функціонує реальний світ. Його унікальна методологія добре відображена в завершальному нарисі Дабнера: