«Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?»

Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?

У новому тисячолітті “холодну війну” змінила війна патріотів кожної нації проти світового уряду, за якого всі нації втратять свій суверенітет і поступово зникнуть. Це — війна націоналізму проти глобалізації, і вестиметься вона не тільки між націями, а й усередині їх. І, здавалося б, застаріле запитання колишнього держсекретаря Сполучених Штатів Америки часів в’єтнамської війни Діна Раска: “На чиєму ви боці?” — знову актуальне.

На часі воно й для української політичної еліти. Саме так: “На чиєму ви боці, панове?” На роль політичної еліти нації претендує нині еліта компрадорська і гендлярсько-лихварська. А це особлива “еліта”. Частина її підпадає під “закон про повернення”, тому почувається не дуже впевненою й тимчасовою в нашій країні. Інша частина надбала своє багатство, м’яко кажучи, не зовсім законним шляхом, і тому також не впевнена в майбутньому.

Через те важливо пояснити людям, що насправді являє собою глобалізація. По суті, це відмова від національної незалежності, від національних культур, що формувалися впродовж тисячоліть, позбавлення нащадків змоги жити на рівні економічної достатності. Пам’ятаймо, що іноземний капітал, економічна агресія не принесли жодній країні нічого, крім поступового й зрештою — повного зубожіння, повної залежності від цього капіталу.

Нині у багатьох країнах точиться боротьба між патріотами й глобалістами. Консервативна партія Великобританії перешкоджає намірам обмежити права фунта стерлінга перед євро. У Франції фермери повстали проти зміни усталеного способу життя. У Німеччині Герхард Шрьодер став політично популярним і виграв вибори, підписавшись під економічним націоналізмом. Попри риторику США, світовий уряд — не гарантія миру на планеті, а навпаки: його утвердження призведе до безкінечних війн.

Пригадаймо: ігноруючи суверенітет Югославії, президент Клінтон вимагав од сербів поступитися Косовим на користь НАТО. Коли Белград відкинув ультиматум, він розпорядився впродовж 78 днів бомбардувати югославські міста. А прикривався голослівними твердженнями про геноцид косоварських албанців сербами. Тепер відомо, що саме клінтонівське бомбардування спровокувало різню. Тепер ми знаємо, що саме клінтонівська війна не створила “мультиетнічної демократії” — навпаки, тепер невеличка мстива держава випалює сербів з їхніх будинків.