«Коли кулі співали»

Роман Коваль

КОЛИ КУЛІ СПІВАЛИ

Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу

Про видання

Рецензент — кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк

Редактор Олеся Коваль

© Коваль Р. М., 2006 р.

© Коваль Є. Р., дизайн, 2006 р.

Щиро дякую за допомогу Івану БЕРЕЗЮКУ, Василеві БІЛОШАПЦІ, Тетяні ВАЛАХ, Григорію ГРЕБЕНЮКУ, Юрію ДМИТРЕНКУ, Михайлу ІВАНЧЕНКУ, Андрію КОВАЛЬОВУ, Володимиру КОРОТЕНКУ, Юрію ЛЯШКУ, Ользі МАЗУРЕНКО, Ніні ПЕСТУШКО, Ренату ПОЛЬОВОМУ, Віктору РЕВЕГУКУ, Олексію РЕДЧЕНКУ, Віктору РОГУ, Володимиру САВЧЕНКУ, Павлові СТЕГНІЮ, Андрієві ТЕГЕРЕШВІЛІ, Лідії ТИТАРЕНКО, Лідії УЛЯНИЧ і В'ячеславу ШКОДІ

Тим, хто зі зброєю в руках творив традицію лицарського служіння Батьківщині

Василь Шкляр

Шабля і слово

Найвищий вислів влади — це отаман,

коли ж він є й господарем душ — це батько.

Юрій ЛИПА

Роман Коваль — фанат однієї теми чи, певніше сказати, однієї любові, однієї пристрасті, однієї вірності. Фанат-загорілець у найкращому розумінні цього слова. Від книжки до книжки — від знахідки до відкриття — ось уже понад десятиріччя він із винятковою наполегливістю оголює перед нами правду про українсько-російську війну 1917 — 1920-х років. Проливає світло на одну з найдраматичніших сторінок вітчизняної історії, яку прагматично-обачні дослідники досі якщо не перебріхують, то про всяк випадок оминають десятою дорогою. Адже це тема, в якій жодними хитрощами не догодиш і вашим, і нашим, і якщо вже ти заповзявся казати правду і тільки правду, то неодмінно зачепиш болючі нерви так званої «міжнаціональної толерантності». Ніби та війна за місце під сонцем точилася не між націями, а поміж інопланетянами чи гомункулами без роду і племені.