Бернар Вербер
Завтра будуть коти
Моїй приятельці, романістці Стефані Жаніко, яка подарувала мені Доміно — кішку, що завжди товчеться по клавіатурі мого комп'ютера, як тільки помічає, що я збираюся друкувати (а отже, маю нахабство цікавитися чимось, крім неї)
Пес думає: «Людина годує мене, захищає мене, любить мене, — напевно, вона Бог!»
Кіт думає: «Людина годує мене, захищає мене, любить мене, — напевно, я Бог!»
Тільки свині вважають нас рівними собі.
Пес здатен зрозуміти і запам’ятати значення ста двадцяти слів і жестів людини.
Пес вміє полічити до десяти і може виконувати такі прості математичні дії, як додавання і віднімання. Отже, розум пса відповідає розумові п’ятирічної людини.
Кіт, якого пробують навчити рахувати, реагувати на певні слова чи відтворювати людські жести, відразу демонструє своє небажання марнувати час на такі дурниці. Отже, розум кота відповідає розумові п’ятдесятирічної людини.
1. Мої пошуки
Як мені вдалося зрозуміти Людину?
Змалечку люди здавалися мені загадковими і захопливими водночас. Що більше я спостерігала, як вони сновигають туди-сюди, як недоладно і смішно жестикулюють, то більше вони мене інтригували. Я безперестанку дивувалася:
Чому вони так дивно рухаються?
Як можна з ними порозумітися?
А потім мені пощастило зустріти Його. Він справді допоміг мені зрозуміти їхнє функціонування, їхні звички і навіть глибинні мотиви, які пояснюють їхню дивну поведінку.
Нові зустрічі завжди нас змінюють.
Без Нього, мабуть, я була б такою ж кішкою, як усі інші. Без Нього, мабуть, усі ці фантастичні пригоди, які я пережила, ніколи зі мною не трапились би. Без Нього я, мабуть, пройшла б повз усі ці неймовірні відкриття.
Щоб спробувати відтворити ту мить, коли все почалося, треба повернутися подумки в мій тодішній душевний стан. Пригадую, мені було нудно самій сидіти в хаті і я інтуїтивно відчувала, що добре було б потоваришувати з тими, хто живе поруч.
Вже тоді я була переконана:
Все живе має розум.
Все, що має розум, може порозумітися.
Все, що може порозумітися, може стати моїм співрозмовником.
Комментарии к книге «Завтра будуть коти», Бернард Вербер
Всего 0 комментариев