За мости відповісте…
(Розповідь журналіста)
Про те, що я розповім, ніколи не напише жодна газета. Навіть «Інтєрєсная…»
Кілька років я працював в одній з обласних газет міста Z., яка гордо іменувала себе «всеукраїнською». Місто в сенсі преси було мало цікавим. Україномовним був лише губернаторський офіціоз, який майже ніхто не читав. Враження складалося таке, що його працівникам дано завдання — зробити свою роботу якомога гірше. Решта міських видань по великому рахунку відріжнялися між собою лише назвами.
Мій редактор, однак, так не вважав.
«Ми мусимо, — любив повторювати він, — знайти золоту середину між серйозним тижневиком і бульварщиною»
Або — «Ми мусимо стати газетою на всі смаки».
Отак і з’явилась в нашій газеті двадцять четверта сторінка. А я став її дописувачем.
Рубрика мала зватися «Очєвидноє — нєвєроятноє». Я, щоправда, хотів було назвати її улюбленим виразом детектива Малдера з серіалу «Цілком таємно»: «Істина за межами досяжного», звісна річ, в російському варіанті. Просто і зі смаком.
Та редактор не дозволив. Для загалу, мовляв, ця назва нічого не говорить, а телепередачу «Очєвідноє — нєвєроятноє» ще пам’ятає більшість пенсіонерів міста Z.
Я подумав, що більшої дурниці не чув, але ж не будеш сперечатися з власним шефом. І почав працювати.
Комментарии к книге «За мости відповісте…», Мирослава Горностаева
Всего 0 комментариев